Літеру И ТРЕБА писати в УСІХ словах іншомовного походження у рядку. А такс..ст, страд..варі(скрипка), тюб..нг, ц..вілізація

Б холд..нг, бравіс..мо, каяк..нг, т..нейджер

В експер..мент, дрибл..нг, інс..нуація, стронц..й

Г іхт..олог, конс..ліум, бод..арт, офіц..оз

Ґ консалт..нг, бод..ґард, д..віденд, ч..пси

Кожен з нас залишається відповідальним за свої вчинки. Хтось обирає злочинний шлях, а хтось впевнено прямує до успіху. На мою думку, саме тому ніколи не можна приховувати чиїсь злочини. Такий вчинок - вибір самої людини, яка повинна була подумати про наслідки, перш ніж робити щось погане.                                                                                                                          Ми - творці власних доль. І якщо ми починаємо приховувати злочин, то й самі стаємо злочинцями. Уявімо, що ми бачили, як людина вкрала планшет у дитини. Ми знаємо, хто злочинець, але мовчимо, покриваємо його. Це неправильно, адже чинити треба завжди чесно та справедливо, а злодюга має бути покараний.

Объяснение:

Спілкування є дуже важливою складовою життя людини. Ми постійно знаходимося у круговерті спілкування – вдома, у школі, на вулиці ми зустрічаємося та розмовляємо з великою кількістю людей, близьких та малознайомих.  На мою думку, все залежить від якості спілкування. Часто трапляється, що люди лише обмінюються одне з одним плітками чи жаліються на проблеми, або хтось на когось гримає. І все це не тільки не приносить нам задоволення, а й просто відбирає силу та енергію, що наступного разу і розмовляти з цією людиною не хочеться. Спілкування – це взаємодія, це рівноцінний обмін інформацією, враженнями, почуттями. Аби воно було повноцінним, необхідно бути зацікавленим у співрозмовникові, поважати його, вміти слухати тощо. Треба вміти давати й брати. Та й не завжди потрібні слова, спілкуємося ми не лише з людьми, а й с тваринами, природою, витворами мистецтва. І от спілкування, яке приносить задоволення, - це справді рідкісна та цінна річ. Спілкування – це процес єднання, близькості, коли ти впускаєш когось чи щось до своєї душі, і воно стає частинкою тебе. Важко прожити без цього. Згадаємо Оксану, героїню «Боярині» Л.Українки. Потрапивши на чужину, вона втратила можливість щирого спілкування, ніхто не розумів її туги за рідними місцями, мовою, звичаями, душевно близькими людьми. І це призвело до її хвороби та загибелі. Зараз твердження А. Сент-Екзюпері актуальне ще з однієї причини. У сучасному світі людина більше часу проводить з речами, ніж з людьми чи природою. Комп’ютери, автомобілі, банкомати, термінали, станки та конвеєри – все це дуже зручно та корисно. Інтернет та ЗМІ перенасичують нас інформацією. А врешті, у людини все менше сил на «живе» спілкування. І це погано, бо спілкування – наша духовна потреба, завдяки ньому ми розвиваємося, вчимося, розширюємо світогляд. Тож, я вважаю, можна згодитися з твердженням, що спілкування – це справжня розкіш.  Треба дорожити близькими та цікавими нам людьми, більше часу проводити на природі, слухати музику, дивитися на прекрасні картини… Треба заповнювати своє життя спілкуванням з прекрасним у всіх його виявах, бо це робить наше життя повноцінним.