Школа!Тобі вже сто років - це не малий вік ,але по-справжньому ти ще дуже молода ,бо молоді душею твої вчителі і віком твої учні. Школа є важливішою ,ніж всі інші навчальні заклади ,бо лише тут ми вчимося дружити і жити в суспільстві . Наша п’ята(подставишь номер своей школы) школа не така , як інші. Завжди й в усьому вона перша, славиться своїми вчителями та учнями. А найголовнішою перевагою нашої школи є директор. « Золота людина » - отак просто його можна описати. Дійсно, з того часу, як Володимир Вікторович(имя и отчество твоего директора) став директором, школа не тільки не втратила свого авторитету, а й здобула багато нового. Побудова нової бібліотеки та їдальні була працею з нелегких, але все витримали дужі плечі(имя твоего директора). Лише загляньте в наші кабінети! Ви одразу ж зрозумієте, який господар їх облаштував. Авжеж, щоб перелічити всі заслуги нашого директора не достатньо одного твору, але я хочу, щоб ви знали, що ми щиро дякуємо за все, що ви зробили для нас і нашої школи.Школа - наш рідний дім, сюди ми ходимо з дня у день і рахуємо дні до чергових канікул. А вже на канікулах вже дочекатися не можемо Першого вересня, щоб побачити своїх друзів, однокласників і люблячих вчителів. Дійсно, з часом школа набридає, але коли вона відсутня – ти сумуєш за нею, як ні за чим іншим. Люба школа, вітаю тебе із сторіччям і бажаю тобі всього ліпшого, бо ти не лише спеціалізована школа №(твой онмер школы), а й школа нашого життя.
Ми звикли називати себе й суспільство, до якого належимо, українською нацією. Ми пишаємося національною історією, творимо національну культуру, розвиваємо національну економіку… А що ж означає таке популярне сьогодні слово «нація»? Учені досі не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що нація – це певний колектив людей, які мають спільне походження, спільну культуру і, найголовніше, спільну мову.Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше – перший крик немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній зойк прощання людини зі світом, дзвінкий сміх щасливої дитини .Один давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов’ю передусім до рідної мови як до найсвятішого скарбу нашої нації.
