Колись давно , коли Україна прагнула до волі й самостійності Пантелеймон Куліш сказав :"Зовсім інша була б річ, якби ми єдиними устами і єдиним серцем трудилися над пробудженням суспільно-національної свідомості України". Серед чинників, що сприяють національній єдності, звичайно, найважливішим є мова.
"Кордони мови ніколи не збігаються з географією"- цей вислів сказав Павло Мовчан. У тих , для кого рідна мова важлива -ці кордони далекі , а ті хто спілкується на суржику -поступово звужується .Кількість українського слова сьогодні визначає якість національно-культурних процесів, що відбуваються в суспільстві, характеризує їхні потенційні можливості.
Найбільший скарб народу це його мова . Саме мова , яка віками, тисячоліттями складалася , шліфувалася на землі предків , передавалася з покоління в покоління , дедалі точніше і повніше
Наш світ безмежний. Щодня дізнаємося про нього багато цікавого: звідки сходить сонце і чому зиму змінює прекрасна весна, скільки країн на земній кулі і чому люди мають різний колір шкіри, як був підкорений космічний простір і коли виникли перші поселення людей. Ми запам'ятовуємо величезний об'єм інформації. Саме це дає підстави змінювати світ на краще.
Людина за певний час зрозуміла і може пояснити всі явища природи. Але, на думку вчених, людство стоїть тільки на порозі пізнання світу, яке повинно врешті значно полегшити існування.
Я б хотів, щоб наш світ розвивався якомога швидше. Це сприятиме вирішенню багатьох проблем сучасності: соціальних, економічних, політичних, екологічних, демографічних. Сподіваюся, що зникнуть такі ганебні явища як жебрацтво, кровопролиття громадянських війн, сирітство. Звичайно, для цього потрібен час. Прискорити процес суцільного видужування світу в цілому може тільки відкриття нових законів побудови Всесвіту. Тому слово за науковцями.
А що ж залишається пересічному громадянинові? Чекати, поки прийдуть кращі часи? Мабуть, це було б набагато простіше.
Сучасне життя гостро ставить перед людьми одвічну проблему духовності. Тільки тоді, коли пануватимуть загальнолюдські цінності: гуманізм, відданість Батьківщині, вірність ідеалам — люди будуть прагнути до оновлення світу, а отже, і до його поступального розвитку.
Я хочу, щоб наш світ був радісним, дарував щасливі роки життя. Що є прекраснішим за квітучий сад nam-сні? Він щедро зачаровує своєю красою, таємничністю і дарує надію на краще майбуття.
Саме таким я бачу світ: квітучим, щасливим, оновленим!
Колись давно , коли Україна прагнула до волі й самостійності Пантелеймон Куліш сказав :"Зовсім інша була б річ, якби ми єдиними устами і єдиним серцем трудилися над пробудженням суспільно-національної свідомості України". Серед чинників, що сприяють національній єдності, звичайно, найважливішим є мова.
"Кордони мови ніколи не збігаються з географією"- цей вислів сказав Павло Мовчан. У тих , для кого рідна мова важлива -ці кордони далекі , а ті хто спілкується на суржику -поступово звужується .Кількість українського слова сьогодні визначає якість національно-культурних процесів, що відбуваються в суспільстві, характеризує їхні потенційні можливості.
Найбільший скарб народу це його мова . Саме мова , яка віками, тисячоліттями складалася , шліфувалася на землі предків , передавалася з покоління в покоління , дедалі точніше і повніше
відображає душу народу .
Людина за певний час зрозуміла і може пояснити всі явища природи. Але, на думку вчених, людство стоїть тільки на порозі пізнання світу, яке повинно врешті значно полегшити існування.
Я б хотів, щоб наш світ розвивався якомога швидше. Це сприятиме вирішенню багатьох проблем сучасності: соціальних, економічних, політичних, екологічних, демографічних. Сподіваюся, що зникнуть такі ганебні явища як жебрацтво, кровопролиття громадянських війн, сирітство. Звичайно, для цього потрібен час. Прискорити процес суцільного видужування світу в цілому може тільки відкриття нових законів побудови Всесвіту. Тому слово за науковцями.
А що ж залишається пересічному громадянинові? Чекати, поки прийдуть кращі часи? Мабуть, це було б набагато простіше.
Сучасне життя гостро ставить перед людьми одвічну проблему духовності. Тільки тоді, коли пануватимуть загальнолюдські цінності: гуманізм, відданість Батьківщині, вірність ідеалам — люди будуть прагнути до оновлення світу, а отже, і до його поступального розвитку.
Я хочу, щоб наш світ був радісним, дарував щасливі роки життя. Що є прекраснішим за квітучий сад nam-сні? Він щедро зачаровує своєю красою, таємничністю і дарує надію на краще майбуття.
Саме таким я бачу світ: квітучим, щасливим, оновленим!