У рекламі, а також у пресі зараз гається велика кількість різних помилок. Помилки трапляються в газетах, журналах, на рекламних щитах та рубриках друкованих видань, вивісках магазинів, тощо.
Помилки можуть бути орфографічні, пунктуаційні, лексичні, стилістичні. Причинами такого явища є погане знання української мови, поширенність суржика, мовне безкультур'я.
Дуже поширеними є русизми (слова чи мовні звороти, утворені за зразком російських мовних форм) та інтерфереми (буквальний переклад з російської, але з урахуванням норм української мови). Приклади помилок:
русизми: кошти, які поступали (треба - надходили); відвар шиповника (треба - шипшини); великі язви (треба - виразки); упаковка (треба - пакунок або пакування), підгузники (треба - підгузки).
інтерфереми: на протязі години (треба протягом / упродовж години), відключення (треба - вимкнення), в кінці кінців (треба - зрештою, кінець кінцем, врешті-решт), поставщиків (треба - постачальників); датчанин (треба - данець). мати відношення (замість мати стосунок, стосуватися).
Граматичні: по законам України, спричинив до нової хвилі розпалу…; змиритися з цієї жорстокості; Решта питань залишилися…; майстерня по ремонту; відсотки по кредиту, більшість голосували.
Вивіска підприємства: ТМ «Три ведмедя» (Правильний варіант - ведмеді).
Лексичні: Невірне вживання слів. Наприклад: різновидність мешканців експозиції надалі планують розширити (про нових мешканців зоопарку); смакота невідомої породи (про харчові продукти); гостинні гості.
Ще один приклад реклами: "Іграшка навчає малюка кольорам та формам на трьох мовах: англійська, француська, російська"
По-перше, французька. По-друге, правильно буде навчає (як?) трьома мовами: англійською, французькою та російською. Отже, тут зустрічаємо одразу орфографічу та синтаксичну помилки.
Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: "За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними... був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями".
З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака пана Енгельгардта, Григорія Шевченка, народився син Тарас.
Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Хочеться їй самій ще з подругами погуляти, то посадить малого в ямку на вигоні, накаже не вилазити та й майне до гурту. Згада про малого тільки тоді, як із поля покажеться череда. Вітром летить до ямки, а воно сидить. Як побачить Катрю, з плачем викидає рученята. І картає себе Катря, що покинула дитину саму на вулиці. Ідуть вони за село виглядати маму й татка.
Минають роки... Росте Тарас... Тільки зіп’явся на ноги, почалось дитяче бурлакування, бо батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра нагороді... І мандрує дитина то на леваду, то до ставу, то за сад на могилу...
Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени — кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок , посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.
Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати:
Помилки можуть бути орфографічні, пунктуаційні, лексичні, стилістичні. Причинами такого явища є погане знання української мови, поширенність суржика, мовне безкультур'я.
Дуже поширеними є русизми (слова чи мовні звороти, утворені за зразком російських мовних форм) та інтерфереми (буквальний переклад з російської, але з урахуванням норм української мови).
Приклади помилок:
русизми: кошти, які поступали (треба - надходили); відвар шиповника (треба - шипшини); великі язви (треба - виразки); упаковка (треба - пакунок або пакування), підгузники (треба - підгузки).
інтерфереми: на протязі години (треба протягом / упродовж години), відключення (треба - вимкнення), в кінці кінців (треба - зрештою, кінець кінцем, врешті-решт), поставщиків (треба - постачальників); датчанин (треба - данець). мати відношення (замість мати стосунок, стосуватися).
Граматичні: по законам України, спричинив до нової хвилі розпалу…; змиритися з цієї жорстокості; Решта питань залишилися…; майстерня по ремонту; відсотки по кредиту, більшість голосували.
Вивіска підприємства: ТМ «Три ведмедя» (Правильний варіант - ведмеді).
Лексичні: Невірне вживання слів. Наприклад: різновидність мешканців експозиції надалі планують розширити (про нових мешканців зоопарку); смакота невідомої породи (про харчові продукти); гостинні гості.
Ще один приклад реклами: "Іграшка навчає малюка кольорам та формам на трьох мовах: англійська, француська, російська"
По-перше, французька. По-друге, правильно буде навчає (як?) трьома мовами: англійською, французькою та російською. Отже, тут зустрічаємо одразу орфографічу та синтаксичну помилки.
З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака пана Енгельгардта, Григорія Шевченка, народився син Тарас.
Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Хочеться їй самій ще з подругами погуляти, то посадить малого в ямку на вигоні, накаже не вилазити та й майне до гурту. Згада про малого тільки тоді, як із поля покажеться череда. Вітром летить до ямки, а воно сидить. Як побачить Катрю, з плачем викидає рученята. І картає себе Катря, що покинула дитину саму на вулиці. Ідуть вони за село виглядати маму й татка.
Минають роки... Росте Тарас... Тільки зіп’явся на ноги, почалось дитяче бурлакування, бо батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра нагороді... І мандрує дитина то на леваду, то до ставу, то за сад на могилу...
Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени — кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок , посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.
Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати:
—