1. Вивчай інші мови. Вивчай - присудок. Узагальнено-особове речення. Діймо! Це також узагальнено-особове речення , яке складається зі слова-присудка. 2. А-3. Б-2. В-5. Г-4. Д-1. Е-4. 3. Г. 4. А-4. Б-1. В-2. Г-4. Ґ-3. Д-4. Е-2. Є-1. 5. 1. Які освячені традицією страви мають бути на столі? 2. Багатокімнатні хати мали поряд ще й окремі господарські прибудови із чотирисхилими, вкритими соломою чи очеретом дахами. 3. Проведені в Богданівні дні пробуджували в художника потяг до фольклору, любов до природи. 4. Дядько Роман зовсім не помічає занурених у полин хлоп’ячих голів. 5. Був у Романовім садку повитий особливою таємничістю куток. 6. Віддалік мовчало громаддя схожих на вершників копиць. 7. Я йшов вулицею, вдихав на повні груди настояне на пахощах розквітлих акацій та бузку повітря.
Розповідь особи, яка відсутня, проголошена кимось фраза, а також те, що подумав розповідач, називається чужою мовою.
Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування:
"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій. - Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно. " (Ю. Мушкетик) .
Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її: слова автора приклади перед прямою мовоюПетро сказав:
- Я давно хотів поїхати на море. після прямої мови"Я тобі винен"- почав хлопець. посередині-Ну що ж, - сказала Наталка- хай воно так і залишається
Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан.
Діймо! Це також узагальнено-особове речення , яке складається зі слова-присудка.
2. А-3. Б-2. В-5. Г-4. Д-1. Е-4.
3. Г.
4. А-4. Б-1. В-2. Г-4. Ґ-3. Д-4. Е-2. Є-1.
5. 1. Які освячені традицією страви мають бути на столі? 2. Багатокімнатні хати мали поряд ще й окремі господарські прибудови із чотирисхилими, вкритими соломою чи очеретом дахами. 3. Проведені в Богданівні дні пробуджували в художника потяг до фольклору, любов до природи. 4. Дядько Роман зовсім не помічає занурених у полин хлоп’ячих голів. 5. Був у Романовім садку повитий особливою таємничістю куток. 6. Віддалік мовчало громаддя схожих на вершників копиць. 7. Я йшов вулицею, вдихав на повні груди настояне на пахощах розквітлих акацій та бузку повітря.
Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування:
"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій. - Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно. "
(Ю. Мушкетик) .
Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її:
слова автора
приклади
перед прямою мовоюПетро сказав:
- Я давно хотів поїхати на море.
після прямої мови"Я тобі винен"- почав хлопець.
посередині-Ну що ж, - сказала Наталка- хай воно так і залишається
Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан.