Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить високого натхнення, у мить щедрого осяяння. [2] У зернину, у цей маленький тугий злиточок матерії, стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя.[3]Усе в нас від від хліба. [4] А отже, і самі ми, кожен із нас ─дитина своїх батьків, свого народу й хліба. Неднорідні означеня є в речен к/р
Пташкам дуже дорогими є рідні місця. Проте, за настанням холодів вони змушені покидати рідні домівки. Змушує відлетати на чужину їх не лише холод, а й голод. Адже всі комашки ховаються під час морозів, рослинності немає. А в теплих краях пташки мають чим поживитися. Переліт видається для них важким. Проте, після прильоту починаеться сите і тепле життя. Пташки гнізд в чужих краях не будують. Вони сумують за рідною домівкою. Тому радо повертаються в рідні місця. Те місце, де вони народились - це їхній дім. Тож повернення додому для них є справжнім щастям.
Можна записати таке продовження казки, розповідаючи про життя пташок на чужині та їхнє повернення додому:
Але все було чужим для птахів на чужині. Тут було тепло та гарно, але більше за все їм хотілося додому. Адже вдома, в Україні, все їм було рідним та близьким. І вирішили птахи повертатися в Україну. Летіли вони кілька днів і прилетіли втомлені. Радо їх зустріла нова господарка - Весна. Защебатали, заспівали пташки, радіючи. І життя засяяло новими барвами на рідній землі.