Мама, татусь, мамуся, батько, сестричка, дід, бабця, син, племінниця: Ми- Лариса Степанівна, Ольга, Ганна, Богдан Ярославович Іванчук, Любов
онівна Негнибіда; подруга, друг, хлопець, лікар, водій, секретар, юнак,
бібліотекар, співвітчизник, пасажир, виборець; зоря, пісня, мрія, на-
море, небо, птах, любов, ніч, осінь, радість, забіяка, соня.
Називний (хто?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.
Родовий (кого?, чого?) - чотирьох тисяч вісімдесят дев'яти.
Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.
Знахідний (кого?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.
Орудний (ким?, чим?) - чотирьма тисячами вісімдесят дев'ятьма.
Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.
Місцевий (на кому?, на чому?) - на чотирьох тисячах вісімдесят дев'яти.
Кличний (вживається для звертання) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.
Відповідь:
Із завданням 11 все легко. Відповідь А) Шабля ранить тіло, а слово — душу.
А от що хотіли сказати завданням 10, я не знаю. Напевно, скоріш за все мають на увазі, що відповідь Б) Присудок — головний член речення. Бо і в інших випадках тире може і не бути, залежно від інтонації, від того, як написав автор. Але! Відповіді А), В), Г) — це цитати із віршів Ліни Костенко. І в усіх випадках там тире стоять! Я вже навіть перевірила у її збірці віршів.
Пояснення:
А) Десь блискавки – як бліци репортера,
проекція на хмару грозову.
На плечі стрибне слава, як пантера, –
він не помітив, бо косив траву.
В) Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра — казкою казок.
Г) А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить — як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.