Марко піднімається на підсинений пагорб, де крізь сон зітхає кучерявий овес, і застигає на місці: од вітряка до нього йде його оленка з білим вузликом у руці.
зробити повний синтаксичний розбір

1. Ні голубого неба, ні димчатих лісів на горизонті, ні картинних вітряків на сільскому вигоні - нічого я не бачив.

2. Ріка біжить і з сонцем грається і відбиває небеса.

3. Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелені.

4. Усе навколо: дерева, птахи, люди - сповнене весняної пружності і нестримної сили.

5. І гори, і долини, і поля, і сади були залиті чистим, прозорим, білим світлом.

6. Усе(підмет) іде (присудок), але не все(підмет) минає(присудок) над берегами(обставина) вічної(означення) ріки(додаток).

1. Ні голубого неба, ні димчатих лісів на горизонті, ні картинних вітряків на сільскому вигоні - нічого я не бачив.

2. Ріка біжить і з сонцем грається і відбиває небеса.

3. Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелені.

4. Усе навколо: дерева, птахи, люди - сповнене весняної пружності і нестримної сили.

5. І гори, і долини, і поля, і сади були залиті чистим, прозорим, білим світлом.

6. Усе(підмет) іде (присудок), але не все(підмет) минає(присудок) над берегами(обставина) вічної(означення) ріки(додаток).