Материні очі. Начебто на золотавому меду настояні, вони дивляться весь час за тобою. їхній густий погляд вливаеться у твій погляд, переливаючись у самісіньку душу. У такі короткі миті ти відчуваєш особливу близькість, особливу спорідненість із матір'ю. У материнському погляді не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Не було в ньому і тіeї прямої гостроти, за якою подеколи ховаються недоброзичливість і байдужість. Очі її, постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були видимим вираженням душі. Це погляд самої щирості, самого добра, самої зичливості. Навіть тоді, коли мати гнівалась, вони жили й сповнювали тебе любов'ю і довірою. Hі щирість, ні доброта, ні зичливість не пропадали остаточно з її погляду. I завжди ти відчував його чарівливу цільність, його животворний магнетизм. Материнський погляд був начебто сповнений якоїсь цілющості, він проникався тим здоров'ям, яке передавалось тобі. I ти усвідомлював, як дужчаєш завдяки матері, стаєш певний себе, твої сумніви чи вагання зникають. У такі миті особливо гостро відчуваєш близькість. I те, що вона твоя мати, відчуваєш кожною клітинкою тіла, свідомістю і підсвідомістю, бо нічого дорожчого нема за ці відчуття спорідненості. Записати текст, після кожного односкладного речення вказати вид, в односкладних реченнях визначити граматичну основу
​

     Розповісти про те, як живуть перелітні птахи на чужині, пропоную так:
     Через морози і відсутність їжі птахи змушені відлітати в інші краї.  Проте, там вони мають їжу: чер'ячків, жучків та інших комашок. Також пташечки не гинуть на чужині від голоду. Попри це, вони дуже тужать за рідними домівками. Як про це здогадались люди? Птахи ніколи не будують гнізда і навіть не виводять пташенят у чужих краях. А повертаються не лише у рідні краї, а й майже на те саме дерево, де раніше було їхнє гніздо. Теплі краї допомагають птахам зберегти життя, не вмерши з голоду. Проте дім для них завжди залишається на першому місці.

Я вважаю, що помітну роль в нашому житті відіграють українські пісні. Без них ми б не дізналися про минуле наших предків, які оспівували правдиве життя людей. Не дізналися про трагізм у цих піснях і про гумор. Люди не могли обійтися без пісень, тому що вони підіймали дух, якщо воїни ішли на війну і підіймали настрій , розповідали про долі різних людей. Важливість пісень полягає в тому, що ніхто не міг не співати їх. Народ веселив себе ними або, сидячи біля великого вогнища співали сумні пісні. Зранку до вечора люди працювали, а ввечері виходили на гуляння. Роблячи, гуляючи, народ вигадував пісні і співав їх. Пісні – це розповідь, але в музичній формі. Важливість полягає ще в тому, що на весіллі народ забавляли пісні гумористичні, це було найважливіше на ньому. Пісні дійшли і до наших часів, але ніхто не згадує їх, забуваючи про них. Згадуємо лише тоді, коли читаємо їх, але деякі навіть не здогадуються, що старі українські пісні існують. Згадуючи про них, ми задаємо питання „Чи важливі пісні сьогодні”. Деякі скажуть „ Так”, - але більшість „Ні”  Чому? Тому що щі пісні відійшли на другий план, в людей зараз з’явилися інші інтереси і їм навіть нецікаві українські пісні. Ми виростаємо і забуваємо про родинно-побутові, весільні пісні, балади. Можливо, в майбутньому наші діти, онуки, правнуки не вивчатимуть  їх, бо ці пісні зникнуть. Будуть друкуватися нові книги про нові подвиги, і діти наші не дізнаються про долю наших людей, про яких співають в пісні. Тому ми маємо пам’ятати, берегти пісні, переказувати нашим нащадкам, щоб вони розповідали своїм дітям. Я позитивно відношусь до українських пісень, дізнаючись їхню долю, я відчуваю  напруженість, гостроту, часом трагічність сюжету високу емоційність зображення однієї події з життя головного героя. Це все про баладу. Українські пісні дають нам знати про минулі часи, про долю наших предків.97 голосов3.5 из 5 (97 голос)