Мав цар вродливу доньку.Женихи не давали їй спокою. Та нікого не хотіла царевна дочка за чоловіка. Усім сватачам давала записку із завданням. Ніхто це завдання виконати не спромігся.

Розгнівався цар на вередуху і прогнав. Оселилася царівна у хатчині на околиці міста.

А за морем жив вродливий і розумний гетьманич. Почув він про непокірну царівну, переплив море знайшов дівчину в халупці.

А та йому-документ із завданням:«Подаруй мені незрівнянний замок»

Збагнув тут мудрий царе

Надійшла осінь. Який урочистий бабусин город у своєму осінньому вбранні!Весь город ще навесні бабуся поділила на рядочки, на яких посіяла різноманітні овочі. Всю весну і літо, вона доглядала усі ці рядочки. І ось прийшла осінь, а на городі справжня краса і розмаїття кольорів.Тут зеленіє кріп і цибуля, розкинулися на рядочку пишні шати огірків. А які рівненькі і гарненькі рядочки моркви! Недалечко від моркви червоніють бокасті помідори.Ніжно шепочуть від вітру зелені, жовті та червоні перці і дрімають поважні гарбузи під теплим промінням сонця. А сивий часник закрутив свої зелені вуса. Це неймовірно гарно, а головне , що все своє, рідне,вирощене теплими, турботливими руками моєї бабусі!

Своєрідність структури односкладних речень, більша чи менша пов’язаність їх з тією або іншою сферою мовлення забезпечують їм важливе місце в системі стилістичних засобів синтаксису.Для означено-особових речень характерне перенесення акценту з виконавця дії на дію. Вони вживаються в розмовному мовленні, у художніх текстах, часом і публіцистиці. Відомі такі речення й науковому стилеві, зокрема навчальному та популярному різновидам. Наприклад: Побудувавши зображення кожної точки фігури, дістанемо зображення самої фігури. Наведемо деякі властивості зображення фігури на площині, які випливають з описаної її побудови.Неозначено-особові речення характерні тим, що виконавець дії не називається з якихось причин, невідомий або не становить інтересу. Поширені такі конструкції в розмовному мовленні та в художньому стилі, рідше в публіцистиці (особливо в заголовках) та в наукових текстах.Узагальнено-особові речення містять узагальнені судження, уживаються переважно в розмовному мовленні, у народній творчості (здебільшого в прислів’ях та приказках). Узагальнений характер цих речень дає підстави застосовувати їх паралельно з інфінітивними конструкціями у висловах на позначення неможливості заради чогось. Наприклад: Нічого тут уже не вдієш. — То що вдіяти за таких обставин?Синтаксична структура безособових речень зумовлює широке поле застосування їх, а пов’язаність із певними стилями та ступінь емоційної забарвленості залежать від лексичного наповнення. Спільним у всіх сферах мовлення є те, що в безособових реченнях наголошується на результаті дії, на незалежності певного стану, у якому перебуває людина, від її волі, на об’єктивності природних процесів. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують речення з дієсловами в безособовій формі та з конструкціями на —но, —то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення. Широко вживані безособові конструкції і у фольклорі: Наорано, насіяно, та нікому жати. Вельми доречні безособові конструкції в описах природи та переживань людини, коли вона залишається віч­на-віч із природою. За до таких речень відтворюється напружений душевний стан персонажа чи автора (За О. Пономаревим).Ø   Зіставити стилістичну функцію означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових та безособових речень. Зробити висновок про роль односкладних дієслівних речень у мовленні, узагальнивши матеріал, поданий в опрацьованому тексті.Робота з текстами на основі зіставлення їхØ   Прочитати уважно тексти. Зіставити теоретичний матеріал і розкрити спільні й відмінні ознаки односкладних і неповних речень.Текст 1Односкладними називаються речення, які мають один головний член і не потребують поповнення структури другим головним членом. Такий головний член не тільки називає якийсь предмет, дію, явище навколишньої дійсності, а й виражає відношення до дійсності, набираючи певної граматичної форми і відповідної інтонації. Другого головного члена у таких реченнях або не може бути взагалі, або формально його можна встановити, але його відсутність не створює враження неповноти речення, а є їх структурною особливістю.Залежно від морфологічного вираження головного члена односкладні речення поділяються на дієслівні та іменні. До дієслівних односкладних належать: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні; до іменних односкладних речень — називні.Односкладні речення можуть бути поширеними й непоширеними залежно від того, пояснюється головний член другорядними членами речення чи ні (За М. Плющ).Текст 2Неповним називається речення, у якому пропущено один або кілька членів (головних чи другорядних), які зрозумілі з контексту або ситуації.Неповнота граматичної структури таких речень не заважає їм бути засобом спілкування, оскільки пропуск тих чи інших членів не порушує їх смислової завершеності.Неповні речення за своєю структурою поділяються на такі ж типи, як і повні: пропуск окремих членів речення може бути як у поширених речень, так і в непоширених, двоскладних і односкладних.Неповні речення поділяються на контекстуальні та ситуативні. Контекстуальними називаються неповні речення з пропущеними членами, які вже згадувались у контексті: або у найближчих реченнях, або в цьому ж реченні (якщо воно складне). Ситуативними називаються неповні речення, у яких пропущені члени зрозумілі з