-Привіт, Олексо! -Привіт, Іванко! - Радий тебе зустріти! -Я теж, давно не бачились. -О, так майже всі літні канікули. -Що ж, розповідай, як пройшло літо? -Дуже цікаво. Їздив на море і в літній табір. А ти? -Я майже все літо провела в бабусі. Відпочивала на річці, а також їздила на екскурсію до Київа. -О-о, я б теж не відмовився від такої екскурсії. -Треба наступним літом щось організувати і поїхати разом. -Обов'язково. -А зараз, відпочивши, можна й повчитись. Чи не так? -Це правда, хоча шкода, що канікули так швидко промайнули.
Зло і добро. Це напевно дві риси характеру які у людині зявились найскоріше. Тільки як дитина починає розмовляти, має власну думку про світ тоді вона вже розуміє що таке добро і зло. Добро в дитячу душу заходить завдяки матері. Вона любить, піклується, оберігає своє дитинча. Тому добро в дитині є завжди. Але коли дитина виростає, стає міцнішою і батьки відпускають її в навколишній світ вона зустрічається з такою рисою характеру як зло. Вона починає розуміти що таке підлість, брехня, обіда.. ці всі поняття входять до одного слова зло. Звичайно всім хочеться посміятись з іншого котрий не має такого дорого телефона, або ж не має стільки кишенькових грошей. І саме тоді в душу дитини крадеться зло. Тоді їй хочеться все більше і більше шкодити, і вона привикає до цієї риси. Дитина виростає в дорослу людину. Вона зла, підла... тому, зло ніочго не дасть крім зла, адже вона вже не зміниться. В дитинстві ще могла а зараз ставши дорослою людиною, привикнувши до такого життя вона не зможе змінитись і буде надалі породжувати зло.
