Іменники поставте в родовому відмінку однини (кого? чого?) і запишіть у дві колонки: 1) із закінченням -а (-я); 2) із закінченням –у (-ю).
1. Мармур, ураган, Дунай, Ужгород, квітень, рис, Омельченко, Інгул
[ріка], старт, туризм, Гайдай [прізвище], Острог [місто], ювілей, синус,
електрон, Буг, Арарат [гора], Ромодан [місто], гіпс, Алжир [держава],
циферблат, ерг [міра роботи], Тибет [нагір’я], Ельтон [озеро]. 2. Сніг, НьюЙорк, Ерзурум [місто], Ліван [країна], обмін, Вашингтон [місто], Ірпінь
[місто], вир, Амур [ріка], Вашингтон [штат], Дністер, Донець, інстинкт,
Дніпрогес, Дагестан, інвентар, листопад [місяць] , ідеалізм, листопад [опадання
листя], явір, йорж, алюміній, міліметр, ом.
Ключ. З перших букв виписаних слів прочитаєте: 1) початок вислову А. Малишка,
який кінчається словами “...тому глибини всякі перейти”; 2) вислів М. Коцюбинського.

Дружба  - це важлива частина життя. Я хотіла би мати найкращого друга. Такий друг завжди все зрозуміє, підтримить мене за будь яких обставин. Він ніколи не буде закачувати рукава, щоб побитися зі мною. У нього дуже м'який характер, добра душа. Він одразу западе в серце, такого друга не зхочиш втрачити. Я буду берегти нашу друбу. Я не люблю людей, які гострі на язик, вони мене роздратовують. Найкращого друга в наш час дуже важко знайти. Раніше в багатьох містах та селах, гостей зустрічали хлібом і сілью, в знак шани. ці люди вкладали свою душу у цей хліб. Я готова теж спекти такий хліб в знак пошани до моєго друга.

    Вчинки людей дивують нас своєю протилежністю. Товариство єдине в цілому та окремо окремо. Одні - займаються благотоворительностью на останні гроші, інші - шукають випросити, позичити гроші у рідних і друзів. Одні шкодують, допомагають в біді, інші - відкидають, проганяють у важкий час. Одні йдуть до людей з відкритою душею, інші - підозрюють в інших користі. Одні - вірять і сподіваються в щирість слів і вчинків, інші - навіть у безкорисливості бачать підступ, небезпечний і підступний. Одні - вірять у краще, сподіваються на справедливість, а інші - підозрюють, звинувачують, зачіпають. Одні - благо, а інші - вада. І все суспільство, починаючи з самого низу і закінчуючи останньої, найвищим ступенем нескінченно довгим сходи, непомітно розділяється на Благо і Вада. Навіть у вищих колах зустрічається незвичне благо. Приміром, папа римський, Франциск I, все віддасть заради блага людського, не пошкодує свого, не кине ближнього і дальнього, бо для неговсе рівні. Але люди, які не звикли до такого шляхетності, підозрюють його "у всі гріхи". Так і завжди: ми відвикли від блага і чесних вчинків, не віримо, як Фома у воскресіння Христа.