Іменники ІІ відміни на -ар, -ар, у яких наголос постійно падає на цей склад належать до твердої групи; якщо наголос переходить - до м'якої. Виключення: комар, хабар, варвар, долар, панцир, пластир.

Іменники ІІ відміни, у яких наголос переходить на закінчення, належать до мішаної групи; інші - до твердої.
Виключення: муляр, столяр, маляр, ювіляр, мадяр.

1. Визначити групу
Лікар, столяр, тиша, ветеринар, багатир, кобзар, кузня, рицар, криниця, вежа, шахтар, ювіляр, димар, командир.

У місцевому відмінку множини іменники І та ІІ відмін мають закінчення -ах (-ях).

2. Спишіть речення, розкриваючи дужки.
1. І вишні по садк(ам,ах) стояли з рушниками, чекали на сватів, які давно вже йшли. 2. На землю по зоряних сход(ах,ам ) задуманий вечір зійшов. 3. (Дощ ) пахучим день промок. 4. Синє небо над зеленим (гай) рідний край вітає з добрим (урожай ).

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.більше діла — менше слів.будь господарем своєму слову.мовивши слово, треба бути йому паном.слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.від красних слів язик не відсохне.від солодких слів кислиці не посолодшають.від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.від теплого слова і лід розмерзається.вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.впік мене тим словом, не треба й вогню.гостре словечко коле сердечко.де мало слів, там більше правди.діла говорять голосніше, як слова.де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.добре слово краще, ніж готові гроші.добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.за грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.з пісні слова не і свого не вставляють.

Весь період розвитку нашої рідної мови — це долання численних перешкод і заборон. тільки завдяки запеклій боротьбі провідних науковців, письменників, публіцистів удалося зберегти і певною мірою поширити українську літературну мову у різних сферах суспільного життя. нове покоління ставиться принципово по-іншому до мови своїх предків: усе менше і менше можна почути висловлювання, що таврують усе українське як прояв провінціалізму. така переміна у свідомості молодих громадян україни відбулася під всучасна українська літературна мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. у її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. отже, найголовнішим завданням нашого покоління є дбайливе ставлення до рідної мови. ми не повинні байдуже відноситися до того, як висловлюємо свої думки, бо маємо почуття власної гідності.