На мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними».
Я важаю,що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Вікова мудрість нас вчить: «Що посієш, те й пожнеш». Ітому наше сьогоднішнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість. Якщо в юності ми робимо добрі справи, то й в старості до нас приходять мудрість і повага.
Весною жодна чайка не гніздилася на луках,а всі тулилися на островах,як би не було тісно.Люди раділи і сумували,бо було щось не так,і вони не помилились.Весна і осінь були посушливими:сонце палило пшеницю на полях у людей картоплю і все що росло.Дощів не було,а джерела, які були дуже глибоко, теж кудись зникли.На луках,де колись були чайки можна було ходити в черевиках.Лише на левадах у сажалках було не багато води, бо вони були внизовині і викопані глибоко.З під торфу ще просочувалась вода, і чайки вивели на островах дітей, і раділи воді.Проводжали чайок чи не всим селом і чекали з нетерпінням їх прилету.І кожен, хто жив на леваді,старався зробити копанку,щоб на весні чайки поселилися у нього. І кожної весни вони прилітали на радість людям, оселялися у того хто цього хотів.А в перший день,коли прилетіли,вони зібралися на Захаровій леваді,ніби всим показуючи хто перший викопав копанку.Захар вітав їх,і показував руками,що вони можуть летіти куди захочуть,ніби він їх відпускав.
Сподіваюсь до
На мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними».
Я важаю,що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Вікова мудрість нас вчить: «Що посієш, те й пожнеш». Ітому наше сьогоднішнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість. Якщо в юності ми робимо добрі справи, то й в старості до нас приходять мудрість і повага.
Отже,будьмо ставитися до людей з повагою.
І кожної весни вони прилітали на радість людям, оселялися у того хто цього хотів.А в перший день,коли прилетіли,вони зібралися на Захаровій леваді,ніби всим показуючи хто перший викопав копанку.Захар вітав їх,і показував руками,що вони можуть летіти куди захочуть,ніби він їх відпускав.