Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»
Дайте відповіді на питання (письмово).
1. Чому повість називається „Тіні забутих предків?“
2. Чому на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?
3. Чи зрадив Іванко Марічку, одружившись на Палагні?
4. Чому він це зробив?
5. У чому полягає щастя для Палагни? Що в такій позиції позитивне, а що негативне?
6. Що зблизило Палагну і Юру?
7. Чи справді Юра любив Палагну?
8. Чому лісова русалка вибрала жертвою саме Івана?
9. У повісті перемагає добро чи зло?
10. Чи актуальна сьогодні проблематика твору?
Елементарно же
Просто уяви що ти прийшов зі школи і вксеряєш з родиною
Тип батя каже Ну що в кого які новини розказуйте, у мене наприклад на роботі нічого нового все по старому одні карієси та камені..
Дочка. Ну а на що ти надіявся коли вчився на стоматолога?)
Батя. Та так..
Син. А в мене сьогодні все чудову в в школі я 12 з укр мови отримав! А знаєте за що? За те що у Оленки списав! Хахаха
Мама. Синку так не добре. Ти ж вчишся не для оцінок а для себе, повір тобі знання знадобляться у майбутньому, да хоча б на ЗНО, Там вже ти не спишеш.
Син. Спишу спишу я майстер свого діла!)
Дочка. Ні, Макс не спишеш, я здавала, і це нереально адже там все дуже серйозно.
Син. Ну всерівно це у мене буде аж років через 4 , рано про це думати)
Батя. Ну потім не жалівся що ми тебе не попередили. Ну а в тебе що в університеті доць?
Дочка. Та все гаразд теж відмінну оцінку отримала, та от тільки за свої знання а не просто так) а ще записалась на курси самооборони, в місті таке робиться! Стільки крадіжок і вбивсв, то я краще перестрахуюсь.
Ну кароч і так далі там шо б мами ще про ту тему що вбивства в місті можна поговорити ну кароч початок є. Ну або если маленький нада то можна і цільки це.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.