мин осталось 1.Твірна основа – це: а) частина слова без закінчення; б) основа, від якої утворене нове слово;
в) частина слова без префікса.
2. Укажіть слово, утворене суфіксальним
а) перейти; б) блакить; в) сонечко.
3. Укажіть слово, утворене префіксально-суфіксальним
а) найдорожче; б) пресильний; в) безмежний.
4. Укажіть слово, утворене безафіксним
а) зелень; б) зелененький; в) селище.
5. Укажіть слово, утворене переходом з однієї частини мови в іншу:
а) вихователь; б) учительська; в) синьо-жовтий.
6. Укажіть рядок, у якому допущено помилку:
а) Харківщина, Галичина; б) Київщина, Німечина; в) козаччина, Лохвиччина.
7. Укажіть слово, у якому допущено помилку:
а) торічний; б) рушниця; в) сердешний.
8. Укажіть рядок, у якому допущено помилку:
а) ткацький, казахський, студентський; б) агенство, паризький, пророцький;
в) товариський, ливарницький, сиваський.
9. Утворіть складні слова від поданих словосполучень.
Власник землі; сива голова; прямий кут; широкі крила; цього року; вісім років; падає сніг.
10. Від поданих прикметників утворіть і запишіть іменники з суфіксом –ин(а).
Чернівецький; збаразький; хмельницький; тернопільський.
11. Від поданих іменників утворіть прикметники за до суфікса –ськ-. Запишіть їх.
Казах, парубок, сусід, француз, хижак, Бахмач, половець, Париж.
12. Записати складні іменники, розкриваючи дужки.
Штаб(квартира), преміум(клас), міні(футбол), буре(лом), студент(першокурсник), пів(Австралії), напів(голодний), радіо(комітет), пів(оберт), 60(річчя), мото(спорт), купівля(продаж).
Одного разу зі мною сталася неприємна пригода. Мами не було вдома, і я вирішив приготувати суп. Швиденько взявся до роботи, пригадуючи, як це вправно робить мама. Спочатку зварив м’ясо, потім додав до нього картоплю. Окремо зробив заправку для супу, підсмаживши цибулю та моркву на сковорідці. Але найцікавіше було потім. Укинувши в готовий суп заправку, я додав зелень. Потім згадав, що мама кидає в каструлю із супом ще й перець. Обережно взяв в руки пакетик і посипав у суп. Від мої невправних рухів перець потрапив до каструлі весь. «Нічого страшного», — подумав я, там же його зовсім не видно.
Объяснение:
Життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром - залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості.
Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.
Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці - перед смертю - варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку - одразу після народження.
Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і для суспільства.
По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. І всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі.
По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду. Кожна дитина за сприятливих умов може стати у майбутньому видатною особистістю, зробити багато прекрасного, доброго, корисного. Тому обов’язок і батьків , і суспільства - забезпечити кожній дитині гідні умови для її розвитку.
Інакше оцінюється вже прожите людиною життя. Саме близькість смерті невблаганно ставить перед людиною питання про те, заради чого вона жила, що вона зуміла або встигла зробити.
Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того доброго, що могла й зобов’язана була зробити людина, то цінність життя набагато менше, ніж вона могла би бути. Усвідомлювати це - дуже нелегко.
Не слід впадати і в крайнощі, дуже часто притаманні особливо молоді, яка суворо судить про старших людей, вважаючи, що якщо хтось з них не здійснив нічого видатного, то життя його було безплідним. Не слід поспішати з висновками, бо тут легко помилитися. Життєві обставини бувають різними. Так, багато хто із старшої генерації через війну, нестачі повоєнних років прожив важке буденне життя. Будь-яка людина в старості заслуговує на шанобливе ставлення вже хоча б тому, що вона - жива людина. Й ще невідомо, як складеться життя тих, хто нині молодий і мріє про "висоти" життя, якими будуть під кінець життя вони самі. Крім того, не слід забувати, що ставленням до слабких і безпомічних людей також визначається цінність нашого життя.