Мистецтво витинанки З давніх-давен для простих селян витинанка була прикрасити свою хату. Люди вирізали ажурні прикраси на вікна, фантазували з паперовими квітами, якими можна було оздобити піч. Причому йдеться не лише про українських селян. Це мистецтво було поширене в Польщі, Білорусі, взагалі в Західній Європі — і не тільки в селах, а подекуди і в містах. Небагатьом відомо, приміром, що знаменитий казкар Ганс Крістіан Андерсен робив витинанки власноруч. Свого часу була видана книжка його казок, оформлена зображеннями авторських витинанок: будиночки, люди — і все в деталях...І в китайському образотворчому мистецтві бачимо витинанки — там вони зовсім інші, можливо, дещо незвичні для нашого слов’янського ока... Отже, жанр цей не суто сільський і не суто український, а, можна сказати, космополітичний. Що ж до архаїчності... На Новий рік люди залюбки вирізають з блискучого паперу сніжинки, щоб наклеїти їх на віконні шибки. Чим не витинанки?.. Є чимало митців, які створюють картини, застосовуючи техніку витинання. Це — мистецтво аплікації, коли виготовляють картини, наклеюючи клаптики тканини, паперу на певне тло.Роботи молодої української художниці Ярослави Галькун викликають спочатку захоплення, а потім — здивування. Чому такий традиційний об’єкт — витинанка — привернув увагу майстрині, яка вільно володіє всією палітрою художніх стилів минулого?Вдивляючись у силуетні роботи художниці, зауважуєш цілу низку знакових явищ світової візуальної культури: трипільський орнамент — українська витинанка — силуети Георгія Нарбута
— декори Моріца Ешера — декупажі Анрі Матісса — «Чорний квадрат» Казимира Малевича.Що спільного в цьому зображальному ряді? По-перше, яскраво виражена кольоровість робіт.Чорне — це колір, який має різну інтенсивність залежно від кількісного співвідношення чорного й білого (фону та силуету), а також від ступеня контрасту між чорною лінією і чорною плямою в єдиному композиційному просторі. І по-друге, усі ці явища світової візуальної культури об’єднує мінімалізм зображальних засобів у поєднанні зі стриманою експресією форми.Художниця вільно володіє графічним матеріалом, формуючи власний творчий стиль. Цікаво простежити за «інтелектуальними іграми» з простором, якими захоплюється художниця. Традиційно об’ємну писанку вона перетворює на плаский силует, а традиційно силуетну витинанку — на об’ємно-просторову композицію.До традиційних у народному мистецтві ножиць художниця долучає сучасні технічні засоби, використовує комп’ютерні технології, що дає їй змогу маніпулювати різномасштабними повторами однієї графічної теми, перетворювати чорне на біле і навпаки.
— Визначте тему й основну думку прочитаного тексту. З’ясуйте, що виражає заголовок.
— Виділіть мікротеми висловлювання. Складіть план ( складний)
— Самостійно складіть конспект науково
Ось і настала осінь. Пора, яку ще називають золотою. Довкола усе змінюється. Осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Листя поволі опадає на землю. Трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. Птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. Горобці злітаються на червону горобину та калину.Людям осінь принесла щедрий урожай. У садах і городах доспіли овочі і фрукти.Осінь можна назвати чарівницею. Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці. Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси. Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
Думаю підійде писав для себе
Величезне значення має усна народна творчість також і для розвитку науки, літератури, мистецтва.
У спадщину ми дістали величезну кількість пісень, дум, балад, казок, створених багатьма поколіннями наших предків, і зобов'язані берегти усну народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати новими перлинами.