Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінці слова (ніж, гедз);
· в середині слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і суфікса (дiжка, жабка); виняток - дзвінкий приголосний [г], який в окремих випадках чергується з глухим [х] перед глухими [т'] і [к] (н'іхт'ї, вухкиї);
· у кінцевих дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (розповідати).
Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш] і [ч]) - с'ц'іпити, схот'іти. У випадку знаходження дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими [ш] і [ч] він чергується з глухим шиплячим [ш] (зшити).
Глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з відповідними дзвінкими (Вишгород).
Приголосні шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступними свистячими [ц'], [с'] чергуються відповідно зі свистячими [з'], [ц'], [с'] (книжка)
Сонорні приголосні [в], [й], які не мають глухих відповідників, в середині слова після голосного і перед голосним, на початку слова перед будь-яким приголосним і у кінці слова перетворюються на короткі нескладові голосні [я], [ї] (вояк, гаї).
Нормативним для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і початку наступного слова (наш учитель, наша вчителька)
Поняття орфоепія (вимовні норми) обіймає передусім фонологічну систему мови, тобто склад розрізнювальних у даній мові самостійних звуків-фонем, їх якість, їх зміни в певних фонетичних умовах – залежно від позиції або звукового сусідства».
Маємо усвідомлювати, що рівень знань з орфоепії фактично є прямо пропорційний культурному рівню, тому цьому питанню потрібно відводити чільне місце. На жаль, досі у шкільних закладах не введено хоча б як факультативний курс цієї важливої дисципліни. Діти, часто виростаючи в російськомовному середовищі, не отримують знань із правильності вимови в школі. Більшість із них потім не отримує їх і в процесі навчання. Вважаємо, що в умовах фактично постійної білінґвальності особливу увагу необхідно надавати вивченню орфоепії саме в шкільних та вищих навчальних закладах, адже вік у такому питанні має дуже велике значення. Про це писав і В.Самійленко: «Заховання фонетичної краси нашої мови я вважаю справою особливо важною, не для спеціалістів філологів, а для всіх, хто говорить і пише вкраїнською мовою, найпаче ж для тих, хто цією мовою вчитиметься… Дбаємо ж про оригінальні й прекрасні ознаки тієї мови…». На цьому також наголошує М.Погрібний: «Висока культура усного мовлення передбачає правильність слововжитку, граматичних форм, вимови й наголосу, а також уміння користуватися всіма виразовими засобами… Помилки в наголошуванні слів, вимові звуків і їх сполучень не тільки утруднюють розуміння висловленого, а й заважають ширенню та засвоєнню усталених норм».
Кожна мова має свої особливості реалізації в мовленні. Правило, яке часто можна почути в шкільних закладах «Як пишемо, так і говоримо» фактично є неприйнятним для жодної з мов, оскільки звуків є набагато більше, ніж літер. Достатньо згадати кількість літер у латинському, арабському, кириличному алфавіті, додати до цього наявність дифтонгів, трифтонгів, спеціальних надрядкових та підрядкових позначень, щоб зрозуміти складність передачі на письмі вимови.
Різниця між українськими правописом і вимовою насправді досить значна, щоб не звертати на це відповідної уваги.
Зайняття улюбленими справами є невід'ємною частиною повноцінного людського життя. Звичайно, я також маю палке захоплення, надихаючись і наповнюючись ним. Я готова розказати про своє найяскравіше хобі - читання художніх книг.
Я неабияк ціную акуратність і порядок при виконанні обраного діла, тож завжди ретельно готуюсь до читання, звільняючи місце на власному столі. Мені надзвичайно подобається затишна атмосфера, тож прикрашаю свій простір ароматом запашного чаю, залишаючи його на гарному блюдечці поряд. Нарешті я відкриваю сторінку цікавої, неперевершеної книжки, намилувавшись привабливою обкладинкою, і розчиняюся в неймовірних описах навколишнього і внутрішнього світу головного героя, занурююсь у надзвичайну історію та лечу на крилах мрій під небосхилом неповторної творчості талановитого письменника, плекаючи волю сильного слова та обдарованість автора. Я посилюю смак вражень, отримуючи їх зі сторінки за сторінкою, гарячим завареним чаєм і насолоджуюсь подорожжю над високими горами та заплутаними хащами сюжету, насичуючись потужними емоціями та повільно, непримушено заспокоюючи запалене серце. Останній абзац - і розділ прочитаний. А я - щаслива та задоволена, маючи готовність підкорювати свої найхоробріші мрії та поширювати світло й добро на сторінках власного життя. Тремтячими пальцями я турботливо закриваю книгу, немов зачиняючи вхід у портал до фантастичних реалій, і повертаю на близьку полицю, щоб наступного дня знову відчути те піднесення, котре зараз намагалась передати.
Таким захопливим чином спливає зайняття моєю улюбленою справою, нагадуючи справжню медитацію, що наділяє душу безмежною свободою. А завдяки чому ви розправляєте свої крила?
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінці слова (ніж, гедз);
· в середині слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і суфікса (дiжка, жабка); виняток - дзвінкий приголосний [г], який в окремих випадках чергується з глухим [х] перед глухими [т'] і [к] (н'іхт'ї, вухкиї);
· у кінцевих дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (розповідати).
Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш] і [ч]) - с'ц'іпити, схот'іти. У випадку знаходження дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими [ш] і [ч] він чергується з глухим шиплячим [ш] (зшити).
Глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з відповідними дзвінкими (Вишгород).
Приголосні шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступними свистячими [ц'], [с'] чергуються відповідно зі свистячими [з'], [ц'], [с'] (книжка)
Сонорні приголосні [в], [й], які не мають глухих відповідників, в середині слова після голосного і перед голосним, на початку слова перед будь-яким приголосним і у кінці слова перетворюються на короткі нескладові голосні [я], [ї] (вояк, гаї).
Нормативним для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і початку наступного слова (наш учитель, наша вчителька)
Поняття орфоепія (вимовні норми) обіймає передусім фонологічну систему мови, тобто склад розрізнювальних у даній мові самостійних звуків-фонем, їх якість, їх зміни в певних фонетичних умовах – залежно від позиції або звукового сусідства».
Маємо усвідомлювати, що рівень знань з орфоепії фактично є прямо пропорційний культурному рівню, тому цьому питанню потрібно відводити чільне місце. На жаль, досі у шкільних закладах не введено хоча б як факультативний курс цієї важливої дисципліни. Діти, часто виростаючи в російськомовному середовищі, не отримують знань із правильності вимови в школі. Більшість із них потім не отримує їх і в процесі навчання. Вважаємо, що в умовах фактично постійної білінґвальності особливу увагу необхідно надавати вивченню орфоепії саме в шкільних та вищих навчальних закладах, адже вік у такому питанні має дуже велике значення. Про це писав і В.Самійленко: «Заховання фонетичної краси нашої мови я вважаю справою особливо важною, не для спеціалістів філологів, а для всіх, хто говорить і пише вкраїнською мовою, найпаче ж для тих, хто цією мовою вчитиметься… Дбаємо ж про оригінальні й прекрасні ознаки тієї мови…». На цьому також наголошує М.Погрібний: «Висока культура усного мовлення передбачає правильність слововжитку, граматичних форм, вимови й наголосу, а також уміння користуватися всіма виразовими засобами… Помилки в наголошуванні слів, вимові звуків і їх сполучень не тільки утруднюють розуміння висловленого, а й заважають ширенню та засвоєнню усталених норм».
Кожна мова має свої особливості реалізації в мовленні. Правило, яке часто можна почути в шкільних закладах «Як пишемо, так і говоримо» фактично є неприйнятним для жодної з мов, оскільки звуків є набагато більше, ніж літер. Достатньо згадати кількість літер у латинському, арабському, кириличному алфавіті, додати до цього наявність дифтонгів, трифтонгів, спеціальних надрядкових та підрядкових позначень, щоб зрозуміти складність передачі на письмі вимови.
Різниця між українськими правописом і вимовою насправді досить значна, щоб не звертати на це відповідної уваги.
Зайняття улюбленими справами є невід'ємною частиною повноцінного людського життя. Звичайно, я також маю палке захоплення, надихаючись і наповнюючись ним. Я готова розказати про своє найяскравіше хобі - читання художніх книг.
Я неабияк ціную акуратність і порядок при виконанні обраного діла, тож завжди ретельно готуюсь до читання, звільняючи місце на власному столі. Мені надзвичайно подобається затишна атмосфера, тож прикрашаю свій простір ароматом запашного чаю, залишаючи його на гарному блюдечці поряд. Нарешті я відкриваю сторінку цікавої, неперевершеної книжки, намилувавшись привабливою обкладинкою, і розчиняюся в неймовірних описах навколишнього і внутрішнього світу головного героя, занурююсь у надзвичайну історію та лечу на крилах мрій під небосхилом неповторної творчості талановитого письменника, плекаючи волю сильного слова та обдарованість автора. Я посилюю смак вражень, отримуючи їх зі сторінки за сторінкою, гарячим завареним чаєм і насолоджуюсь подорожжю над високими горами та заплутаними хащами сюжету, насичуючись потужними емоціями та повільно, непримушено заспокоюючи запалене серце. Останній абзац - і розділ прочитаний. А я - щаслива та задоволена, маючи готовність підкорювати свої найхоробріші мрії та поширювати світло й добро на сторінках власного життя. Тремтячими пальцями я турботливо закриваю книгу, немов зачиняючи вхід у портал до фантастичних реалій, і повертаю на близьку полицю, щоб наступного дня знову відчути те піднесення, котре зараз намагалась передати.
Таким захопливим чином спливає зайняття моєю улюбленою справою, нагадуючи справжню медитацію, що наділяє душу безмежною свободою. А завдяки чому ви розправляєте свої крила?