Настя:я давно слышала что можно сейчас писать письма заграницу свои ровесникам,что это забавно,как ты думаешь Ань?Аня:я тоже задумывалась над этим.Нужно по пробывать пообщаться с ними.Настя:я только за,с ними можно по обговаривать нашу школу,предметы,и все такое.Было бы интересно узнать что то новое от них.Аня:да,мы будем получать от них забавные ответы и вопросы,на которые мы будем отвечать.интересоваться будем их проблемами.Настя:давай конкретно договоримся с тобой о встрече,и поговорим на эту тему. Пока.Аня .Аня:хорошо,пока.
Оля:мы же так давно не общались со своими заграничными друзьями верно? Вера:да,я уже дико соскучилась,а ты?я хочу с ними общаться .а ты? Оля:я тоже,так давай мы вместе будем писать им письма? Вера:хорошая идея!Будем обговаривать их проблемы и интересы!И будем получать найчаще ответы. Оля:да точно!Будем договариватся о рассписании писем ,интересоваться что нового у них! Вера:конечно!Переписка писем с заграничными людьми очень интересна,интерес заключается в том что мы пишем тем людям в другую страну,это же забавно и интересно через сколько дней они получат наше письмо с улыбкой на лице. Оля: я полностью с тобой согласна!!гам буду сообщать о своих новостях . Вера:я очень горю уже написать письмо им. Оля:я тоже.Нам надо будет договориться когда то нибудь о встрече. Вера:ну тогда пока,встретимся завтра и обсудим тему письма. Оля:Хорошо,пока.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Оля:мы же так давно не общались со своими заграничными друзьями верно?
Вера:да,я уже дико соскучилась,а ты?я хочу с ними общаться .а ты?
Оля:я тоже,так давай мы вместе будем писать им письма?
Вера:хорошая идея!Будем обговаривать их проблемы и интересы!И будем получать найчаще ответы.
Оля:да точно!Будем договариватся о рассписании писем ,интересоваться что нового у них!
Вера:конечно!Переписка писем с заграничными людьми очень интересна,интерес заключается в том что мы пишем тем людям в другую страну,это же забавно и интересно через сколько дней они получат наше письмо с улыбкой на лице.
Оля: я полностью с тобой согласна!!гам буду сообщать о своих новостях .
Вера:я очень горю уже написать письмо им.
Оля:я тоже.Нам надо будет договориться когда то нибудь о встрече.
Вера:ну тогда пока,встретимся завтра и обсудим тему письма.
Оля:Хорошо,пока.
мій улюблений герой є климко :
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Пояснення: