- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.
1.Не винен я тому, що сумно співаю ,брати мої . 2. Зоре моя вечірняя,зійди над горою, поговорим техесенько в неволі з тобою. 3. Не покидай мене, пекучий болю, не покидай, важкая думо - муко . 5. Радуйся , земле моя! Радуйся , рідний народе!Сонце твоєї свободи цілому світу сія! 6. I слава твоя оживе неодмінно , і доля розквітне ,ясна моя україно, моя Україно, блакитна моя сторона ! 7. Обнімае земля небо голубе,о моя Вітчизно, я люблю тебе ! 8. Місяцю-князю, ничкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною . 9. Де зелена тополина роздзвеніла жита... Слався, рідна Україно, наша земле золота . 10. Пісня моя, ти підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти . 11. Пісня моя ,ти сердечна дружино, серця відра відрадо, в дні горя i cліз, як єдине віно к тобі любов у життя я приніс.
- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.
2. Зоре моя вечірняя,зійди над горою, поговорим техесенько в неволі з тобою.
3. Не покидай мене, пекучий болю, не покидай, важкая думо - муко .
5. Радуйся , земле моя! Радуйся , рідний народе!Сонце твоєї свободи цілому світу сія!
6. I слава твоя оживе неодмінно , і доля розквітне ,ясна моя україно, моя Україно, блакитна моя сторона !
7. Обнімае земля небо голубе,о моя Вітчизно, я люблю тебе !
8. Місяцю-князю, ничкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною .
9. Де зелена тополина роздзвеніла жита... Слався, рідна Україно, наша земле золота .
10. Пісня моя, ти підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти .
11. Пісня моя ,ти сердечна дружино, серця відра відрадо, в дні горя i cліз, як єдине віно к тобі любов у життя я приніс.