Ареал етнічної основи українського костюма в цілому збігається з ядром Київської Русі — Київщиною, Сіверщиною, Поліссям, Поділлям і Галичиною; національні ж його риси стали складатися в XIV— XV ст. головним чином у селянському і козацькому середовищі.
Жіночі платоподібні головні убори
До комплексу одягу XV ст. входила насамперед сорочка переважно із грубого саморобного полотна. У чоловіків вона була короткою, глухою, тунікоподібною, з прямокутною горловиною. Жіноча сорочка була довгою, різноманітного крою: тунікоподібна, з плечовими вставками (пришитими по основі й по пітканню стану), з суцільнокроєними рукавами.
Як поясний чоловічий одяг відомі вузькі штани — гачі (ногавиці) з білого або темного сукна, а також широкі шаровари.
Жіночий поясний одяг на значній території України був незшитий або частково зшитий у вигляді одного широкого чи двох вузьких прямокутних шматків саморобної вовняної візерунчастої або однотонної тканини. Це — дві запаски, одноплатова обгортка (опинка, дерга), святкова плахта, що побутувала виключно на Середній Наддніпрянщині. Незшитий поясний одяг із домотканої вовни мав чимале локальне розмаїття за рахунок різного орнаментально-колористичного вирішення.
Так, на території Середньої Наддніпрянщини в будень носили дві вузькі — чорну й синю — запаски, а на свята — багатокольорову клітчасту плахту з ошатною орнаментованою запаскою — попередницею. На Поділлі побутувала обгортка у вигляді широкого горизонтального полотнища чорної саморобної вовняної тканини, прикрашеної складними ритмічними композиціями орнаментальних різнокольорових смуг. У районах Подністров'я та Карпат носили як дві вузькі запаски, заткані різнокольоровими смугами з додаванням металевої нитки, так і поясний одяг у вигляді широкого горизонтального полотнища з місцевими варіантами колориту й оформлення.
- Вот сейчас представляю, что я еду на лодке, а подо мной глубина и нет опоры, и мне не по себе (вздрагивает всем телом, словно стряхивая с себя что-то).- Какая опасность заключена в глубине, что именно вас пугает?- Неизвестность, таинственность какая-то.- Что на этой самой глубине может произойти, когда ныряешь туда?- Там темно, там холодно, дышать нечем.- Там долго жить нельзя?- Да там вообще жить нельзя, это же стихия только для рыб, не для человека. Я же не Ихтиандр.- Одну минуту можно жить?- Пока не дышишь — да, но потом захочется всплыть и не сможешь — вдруг судорога какая-то или что-то произойдет, зацепишься за корягу.- Что на глубине может вас задержать?- Я не знаю, что может задержать.- Утопленники будут хватать вас за ноги, русалки соблазнят?- Ну, это только в сказках. Кажется, Садко на гуслях играл на дне?Жить под водой человеку нельзя — это не его родная стихия.Человек может жить и под водой при задержке дыхания.- В нем можно жить, хотя это очень ограниченное пространство, «отвоеванное» у враждебной стихии.- Да, в батискафе мне не страшно погружаться в пучину!
Український одяг XIV—XVIII ст.
Костюм запорізького козацтва
Ареал етнічної основи українського костюма в цілому збігається з ядром Київської Русі — Київщиною, Сіверщиною, Поліссям, Поділлям і Галичиною; національні ж його риси стали складатися в XIV— XV ст. головним чином у селянському і козацькому середовищі.
Жіночі платоподібні головні убори
До комплексу одягу XV ст. входила насамперед сорочка переважно із грубого саморобного полотна. У чоловіків вона була короткою, глухою, тунікоподібною, з прямокутною горловиною. Жіноча сорочка була довгою, різноманітного крою: тунікоподібна, з плечовими вставками (пришитими по основі й по пітканню стану), з суцільнокроєними рукавами.
Як поясний чоловічий одяг відомі вузькі штани — гачі (ногавиці) з білого або темного сукна, а також широкі шаровари.
Жіночий поясний одяг на значній території України був незшитий або частково зшитий у вигляді одного широкого чи двох вузьких прямокутних шматків саморобної вовняної візерунчастої або однотонної тканини. Це — дві запаски, одноплатова обгортка (опинка, дерга), святкова плахта, що побутувала виключно на Середній Наддніпрянщині. Незшитий поясний одяг із домотканої вовни мав чимале локальне розмаїття за рахунок різного орнаментально-колористичного вирішення.
Так, на території Середньої Наддніпрянщини в будень носили дві вузькі — чорну й синю — запаски, а на свята — багатокольорову клітчасту плахту з ошатною орнаментованою запаскою — попередницею. На Поділлі побутувала обгортка у вигляді широкого горизонтального полотнища чорної саморобної вовняної тканини, прикрашеної складними ритмічними композиціями орнаментальних різнокольорових смуг. У районах Подністров'я та Карпат носили як дві вузькі запаски, заткані різнокольоровими смугами з додаванням металевої нитки, так і поясний одяг у вигляді широкого горизонтального полотнища з місцевими варіантами колориту й оформлення.