Запорiжжя— дивовижне місто. У самому його серці можна побачити останні досягнення високих технологій, а поряд — вузьки вулички, вимощені бруківкою, з маленькими старовинними будинками, обсадженими столітніми дубами.Коли автобус їхав по Запорiжжю, всі задивлялися на вулиці цього міста. Подорож була дуже веселою: ще з самого ранку, як тільки зайшли до салону «Неоплана», можна було передбачити веселий та насичений день. Вирушили ми о шостій годині. Дорогою до Запорiжжя усі, мабуть, спали, бо тиша тільки про це й говорила.У цьому чарівному місті ми нарешті зробили першу зупинку. Назва її — Краєзнавчий музей. У ньому ми провели майже, та це не завадило нам повністю дізнатися про історію не тільки Запорiжжя, але й інших міст України. Дуже цікаво було слухати про кочевників та козаків, про те, як вони оселились на території Запорiжжя, їх життя, знаряддя праці. Якими вони тільки не були! І гострі, і тупі, і круглі. Ними найчастіше користувалися чоловіки, які добували їжу. Проти ворожих племен козаки використовували зброю: лук та стріли, ніж, сокиру, які згодом удосконалювалися. Із зали часів козацтва ми перейшли до зали, яка була присвячена війні. Мені у цій військовій кімнаті найбільш сподобався плакат, де була написана присяга солдатів, щодо військового обов’язку. У цій залі ми бачили багато речей, що залишилися після війни: гільзи різних величин, одяг, посуд, якісь папери, не менш важливі за рушниці та пістолети для історії.Прогулянка по місту на автобусі привела нас до ресторану. До якого? Звісно, до МакДональдса. Всі його люблять, адже там є дуже багато смачної їжі, хоч вона і не дуже корисна. Але ми її їли, бо в нашому місті можливості відвидати такі ж делікатеси немає, бо немає такого ресторану.Ну, а останньою зупинкою у Запорiжжi став аквапарк «Джунглі». Якщо відверто, то я навіть гадки не мала, який він на вигляд, і що в ньому за басейни. Зайшовши туди, мене охопило враження, неначе ти потрапив у казку. Гірки, басейни, джакузі з пузиріками — від цього йшла обертом голова. Ми відразу поділился на купки, хто з ким хотів, бо самому там невесело. І з радісним обличчям з головою пирнали у воду. Крім спокійного басейну, були також неперевершені гірки, з’їхати хоча з однієї, означає отримати масу задоволення та адреналіну. Безпека в аквапарці була 100-відсотковою, адєже біля кожного басейну стояли працівники, які при порушенні правил свистіли у свисток, а на гірці, яка була для дорослих не дозволяли кататися дітям.Взагалі ця подорож найкраща з усіх в моєму житті. І була б моя воля, я залишилася там назавжди, чи хоча б їздила туди частіше.
