Морфологічні норми СУЛМ
1. Поставити наведені власні особові імена і прізвища в родовому і давальному
відмінках. Зверніть увагу на їх правопис.
Микола Жиленко, Дмитро Прокопець, Ілля Ткач, Ольга Шевчук, Клавдія Першина,
Надія Мукомел, Віра Борисова, Мирослава Захаренко.
2. Зазначте речення, в якому правильно вжито іменник на означення статусу,
посад, професій, звань.
2.1. а) Аспірантка Київського міжнародного університету Власьєва Ганна
Семенівна склала план свого наукового дослідження.
б) Аспірант Київського міжнародного університету Власьєва Ганна Семенівна склав
план свого наукового дослідження.
в) Аспірант Київського міжнародного університету Власьєва Ганна Семенівна
склала план свого наукового дослідження.
2.2. а) У конкурсі перемогла дипломант багатьох обласних змагань Сидорова Надія
Петрівна.
б) У конкурсі переміг дипломант багатьох обласних змагань Сидорова Надія
Петрівна.
в) У конкурсі перемогла дипломантка багатьох обласних змагань Сидорова Надія
Петрівна.
3. Вкажіть рядок, в якому всі форми іменників є невідмінюваними.
а) Трюмо, Донбас, какао, Батумі.
б) Ембарго, Коваленко (Віра), півзошита, меню.
в) Гаваї, самбо, портмоне, леді, нетто.
г) Ківі, бойкот, Кутаїсі, Ріо-де-Жанейро.
4. Відредагуйте речення, правильно вживаючи займенники.
а) Керівник особисто сам перевірив плани роботи працівників.
б) У кожнім списку студентів є ті хто не отримав підручників.
в) Він своїми руками відремонтував свою машину.
г) Дякую Вас за надану до д) Нами доведено, що план роботи колективу на 1 півріччя потребує уточнень.
2.До XVI століття Одеса мала назву Кочубіїв, а до 1795 року — Хаджибе́й, що з османської — той, що побував у Мецці. Наприкінці XIV — початку XV століття північно-західне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського, це пов'язано з іменем польського шляхтича Кочуби Якушинського. Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року[8]. Назва може бути пов'язана з давньогрецькою колонією Одессо́с (нині встановлено, що колонія знаходиться на місці міста Варна). Наприкінці XVIII століття була традиція називати міста грецькими іменами (наприклад, Ольвіополь,Севастополь, Сімферополь, Тирасполь тощо). Є також інша версія про те, що назва «Одеса» пішла від санскритського Godesha (або Godesa)[9].Місто має багато «народних назв». Поширеною є «Одеса-мама»[10], що має жаргонне походження і є скороченням від «Одеса-мама, Ростов-папа». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря», «Південна Пальміра»[11] (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; «Північна Пальміра» — Санкт-Петербург), «Південна столиця», «Столиця гумору»[12] тощо.
3. Одеса розташована на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північноїта Центральної Європи на Близький Схід та в Азію, у центрі Одеської області, між Біляївським,Овідіопольським та Комінтернівським районами. Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі. Площа міста сягає 162,42 км²[1], густота населення — 6240,7 осіб/км²[2]. Джерела питної води на території міста нині — це бюветні комплекси, а також централізоване постачання водою[ru] Одеси та прилеглих околиць, що здійснюється з річки Дністер по 40-кілометровомуводогіну через водозабір в місті Біляївка[17]. Поблизу міста знаходяться три великих лимани:Куяльницький, Хаджибейський та Сухий.
Місто розташоване на відстані близько 39 кілометрів від кордону з Молдовою. Зокрема, саме така відстань між Одесою та пунктом пропуску через державний кордон України «Маяки-Удобне».[18]Одеса розташована у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 50 метрів. Найвища точка Одеси — Жевахова гора (65 метрів над рівнем моря), а найнижча — Куяльницький лиман (4,2 метри нижче рівня моря).
4.Цього незнаю. Не живу в Одессі та ніколи там не була.
5. Це вже твій власний висновок.
Кожен з нас неодноразово був свідком неналежної поведінки дитини на вулиці, в магазині або на зупинці транспорту. Маленькі діти найчастіше влаштовують істерики щодо своїх бажань, підлітки – шумлять, псують майно, смітять, а то і курять, лихословлять. Дитина повинна знати правила поведінки громадських місцях.
Навіть, якщо дітям про них і відомо – а в дитячому саду і в школі про це говорять обов’язково, часто вони не розуміють простих речей:
культурні навички – це основа життя в суспільстві;
вихованій людині простіше налагодити відносини з іншими людьми;
за порушення правил поведінки в громадських місцях можуть покарати їх батьків, а для підлітків з 14-ти років настає особиста відповідальність.
Починати навчання правилам поведінки потрібно з перших років
Навчання основам правильної поведінки в суспільстві треба починати першого року життя – і це одне з основних завдань батьків, Навичкам, як себе вести поряд з чужими людьми, в таких громадських місцях, як магазин, театр, музей, транспорт і навіть дитячий майданчик, треба навчати малюка так само, як і чистити зуби або зав’язувати шнурки.
ПЕРЕЛІК ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ПОЗА ДОМІВКОЮ
Існують офіційні правила поведінки дітей – їх перелік можна знайти в дитячих і навчальних закладах. Вимоги до поведінки підлітків, звичайно, набагато складніші, ніж для малюків, але основні, загальні для всіх, наведені в списку:
На вулиці і в громадських місцях розмовляти без крику, не шуміти, не заважати іншим людям.
Виявляти ввічливість до дорослих людей, допомагати маленьким. Бути уважними до людей з обмеженими можливостями.
Дотримуватися чистоти в громадських місцях – не смітити, не плюватися, берегти зелені насадження.
Берегти суспільне і чуже майно.
Не робити негідних вчинків і оберігати від них друзів. Це означає: не ображати інших, не брати чужі речі, не знущатися над тваринами і ін.
Без супроводу дорослих діти до 16 років не можуть перебувати на вулиці після 21 години вечора
Ці основні вимоги включають і цілий ряд заборон для школярів і підлітків:
Брати участь в будь-яких акціях, які порушують порядок в громадських місцях.
Розпивати спиртні напої, палити, лихословити, грати в карти в громадських місцях.
Займатися торгівлею і перепродажем.
Не можна забиратися в підвали, на дахи, на залізничні вагони.
Їздити на підніжках громадського транспорту.
Самостійно купатися без супроводу дорослих.
Хуліганити, кидаючи каміння в проїжджаючий транспорт, накладати різні предмети на рейки.
Дітям до 16 років заборонено виїжджати на скутері на дорогу
Для підлітків існує також заборона їздити на велосипеді до 14 років, а на мопеді чи скутері – до віку 16 років.
ЧОМУ БАТЬКИ ПОВИННІ НАВЧИТИ СВОЮ ДИТИНУ
Існує також цілий ряд неформальних вимог, з якими батьки повинні ознайомити свою дитину буквально в перший вихід в будь-яке суспільне місце.
Наприклад, при відвідуванні зоопарку треба малюкові пояснити, що не можна лізти до клітин тварин, кидати що-небудь в них, дражнити і шуміти, щоб не налякати і не заважати іншим людям.
Перед відвідуванням театру треба пояснити дітям, як потрібно поводитися.
Також дитину треба навчити, як треба поводитися в театрі, в кіно і пояснити, чому правила поведінки в цих громадських місцях відрізняються. Діти повинні розуміти, чому вихована людина не повинен голосно розмовляти в цих закладах, шарудіти фантиками, вставати під час представлення або фільму. Дітей цікавить, чому в театрі не можна їсти і пити під час вистави, а в кіно можна купити попкорн і взяти напій. У музеях і на виставках не можна чіпати експонати, треба слухати екскурсовода і не заважати іншим відвідувачам.
Діти повинні поступатися місцем людям похилого віку
Правила поведінки в громадському транспорті включають кілька аспектів. По-перше, це елементарна ввічливість. Дитину треба навчити, що прийнято пропускати вперед при вході жінок і літніх людей, поступатися їм місце, не можна розштовхувати пасажирів ліктями. По-друге, вихована людина обов’язково оплачує проїзд. Третє вимога – смітити в салоні, не забруднювати його написами. У транспорті не треба голосно сміятися, розмовляти, вмикати музику, будь-яким відволікати водія від дороги.
Навчіть малюка користуватися носовичком і серветками
Інші вимоги до поведінки в суспільстві включають такі моменти:
При кашлі та чханні прийнято прикривати рот.
Користуватися носовою хусткою при нежиті.
Чи не виходити на вулицю недбало одягненим і незачесаним.
Акуратно і тихо їсти в закладах громадського харчування, користуватися серветками.
Не можна публічно відгукуватися грубо або погано про інших людей або події, що відбуваються.
НАВЧАННЯ ВВІЧЛИВОСТІ
Це один з важливих етапів розвитку культури поведінки і починати навчання треба з перших слів малюка. Найкраще це робити не повчаннями, що, якщо хочеш щось попросити, то треба сказати слово «будь ласка», а показувати це щодня на своєму прикладі.
Коли батьки просять дитину і при цьому самі говорять слова ввічливості, то малюком це буде сприйматися як норма і спеціально вчити його не буде необхідності.