Привіт!Сьогодні на уроці ми розглядали твір відомого письменника Івана Котляревського "Наталка Полтавка".Мене вразив образ возного, котрий гадав купити за гроші любов і повагу коханої людини.Я знаю, що є люди, які мають дуже багато грошей. Їм здається, що вони можуть купити все. І дійсно, у них є прекрасні квартири або навіть будинки, вони їздять на красивих машинах, на них дорогий одяг, багато ювелірних прикрас. Здавалося б, живи й радій. На мою думку, такі люди не щасливіші тих, хто має скромний достаток - Так, я з тобою погоджуюсь.Щастя за гроші не купиш. А що ж таке бути щасливим? Бути щасливим — означає мати міцну дружну родину, улюблену роботу, вірних друзів і, звичайно ж, здоров'я. -Хоча,ти знаєш...Я все таки підтримую думку про те,що гроші важливі у нашому житті., але в той же час як за гроші купиш відверту прихильність людей, що тебе оточують? Можна купити дорогі фарби, устаткування, розкішну художню майстерню, але як створиш шедевр на полотні, якщо в тебе немає таланту? А талант за гроші не купиш. Ніякі гроші не зроблять з тебе поета, музиканта... -Гроші не зроблять людину поряднішою. За гроші не купиш любов, світанок, принадність провесни або свіжість першого снігу. За гроші не купиш посмішку дитини і не придбаєш добре серце, якщо твоє байдуже і черстве. І немає таких магазинів, де продається розтрачене марно життя, де продається безсмертя.
-Звичайно, багата людина навряд чи буде самотньою, з нею завжди будуть ті, кому цікаві її гроші, але далеко не факт при цьому, що така людина зможе зустріти щиру любов по відношенню до себе. -Підсумовуючи нашу розмову, хочу зазначити, що немає необхідності відмовлятись від статків,багатств.Вони не є гарантом самотнього і обездоленого життя.Але завжди варто памятати про нерукотворний памятник гідності, честі,який буде височіти над землею крізь серпанок поколінь.Людина може залишити на землі добру пам’ять про себе своїми гідними вчинками, добрими стосунками з людьми.
Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була військова справа: охорона і патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
У 17 столітті козаки були організовані у дві воєнні державні формації — Військо Запорізьке та Донське військо, які на початку 18 століття були інкорпоровані до складу російської монархії. Остання поступово ліквідувала козацькі автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану, нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням козацтва. На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані у прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Після створення СРСР комуністична влада фізично винищила козацький стан у ході розкозачення, репресій і Голодомору. Частина козаків воювала проти радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни[1].
З 1990–1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстанунамагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік»}, увесь період після розпаду СРСР — використанням керівництвом РФ козаків у опосередкованих війнах.
-
Так, я з тобою погоджуюсь.Щастя за гроші не купиш. А що ж таке бути щасливим? Бути щасливим — означає мати міцну дружну родину, улюблену роботу, вірних друзів і, звичайно ж, здоров'я.
-Хоча,ти знаєш...Я все таки підтримую думку про те,що гроші важливі у нашому житті., але в той же час як за гроші купиш відверту прихильність людей, що тебе оточують? Можна купити дорогі фарби, устаткування, розкішну художню майстерню, але як створиш шедевр на полотні, якщо в тебе немає таланту? А талант за гроші не купиш. Ніякі гроші не зроблять з тебе поета, музиканта...
-Гроші не зроблять людину поряднішою. За гроші не купиш любов, світанок, принадність провесни або свіжість першого снігу. За гроші не купиш посмішку дитини і не придбаєш добре серце, якщо твоє байдуже і черстве. І немає таких магазинів, де продається розтрачене марно життя, де продається безсмертя.
-Звичайно, багата людина навряд чи буде самотньою, з нею завжди будуть ті, кому цікаві її гроші, але далеко не факт при цьому, що така людина зможе зустріти щиру любов по відношенню до себе.
-Підсумовуючи нашу розмову, хочу зазначити, що немає необхідності відмовлятись від статків,багатств.Вони не є гарантом самотнього і обездоленого життя.Але завжди варто памятати про нерукотворний памятник гідності, честі,який буде височіти над землею крізь серпанок поколінь.Людина може залишити на землі добру пам’ять про себе своїми гідними вчинками, добрими стосунками з людьми.
Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була військова справа: охорона і патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
У 17 столітті козаки були організовані у дві воєнні державні формації — Військо Запорізьке та Донське військо, які на початку 18 століття були інкорпоровані до складу російської монархії. Остання поступово ліквідувала козацькі автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану, нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням козацтва. На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані у прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Після створення СРСР комуністична влада фізично винищила козацький стан у ході розкозачення, репресій і Голодомору. Частина козаків воювала проти радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни[1].
З 1990–1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстанунамагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік»}, увесь період після розпаду СРСР — використанням керівництвом РФ козаків у опосередкованих війнах.