Морфологічний розбір речень: 1. Так прикро: час дає по сто літ дурням, а геніям – крупину.
2. Хоч як би гриміли вагони вагони підземелля, все одно вони не могли разом приглушити Северинових думок.

Потрібно зробити за схемами:

1. Словоформа
2. Початкова форма
3. Семантичний розряд (кількісний (власне кількісний / збірний / неозначено-кількісний /дробовий) чи порядковий).
4. Структурно-морфологічний розряд (простий / складний / складений).
5. Рід (якщо є)
6. Число (якщо є) - порядкові
7. Відмінок
8. Синтаксична функція.

1. Словоформа
2. Початкова форма
3. Лексико-граматичний розряд (якісні, відносні, присвійні)
4. Рід
5. Число
6. Відмінок
7. Ступінь порівняння, форма (проста чи складена)
8. Коротка, повна стягнена чи нестягнена форма
9. Група за кінцевим приголосним основи (тверда чи м’яка)
10. Синтаксична функція

Скільки людей у світі, стільки існує різних смаків. Уявімо, що всі люди на Землі мають одні й ті самі смаки, однакові уподобання, однакові думки. Жили б ми тоді й досі у кам'яному віці, бо жодна людина не намагалася б виділитися, довести свою думку, стати кращою, щоб привернути до себе увагу та змусити інших поділяти її переконання. Саме це і робить життя цікавим, бо із-за наявності різних смаків у людей ми бачимо абсолютно несхожі колекції одежі у відомих модельєрів, із-за різниці поглядів може розвиватися мистецтво (хтось, наприклад любить класичні твори, а хтось, можливо, авангард), наука тощо. 
Із самого початку свого розвитку люди вступили у суперечності. Завдяки цьому ми маємо те, що маємо: міста, будинки, сім'ї. Людина — найрозвиненіша істота на Землі, дуже складний механізм, створений природою. Ми бачимо незвичайні твори мистецтва, такі несхожі один на одного, читаємо справжні літературні скарби, але кожен розуміє їх по-своєму... Та чи можливою була б наявність всього цього, якби серед шістьох мільярдів людей панував якийсь один смак? 
Саме те, що люди мають різні смаки, робить наше життя кольоровим та яскравим, сповненим великих несподіванок. Тому суперечки й образи тут зайві. Іноді бачимо людину, яка вважає, що оточуючі повинні мислити, як вона, висміює чужі погляди й ображається, коли хтось не дотримується її думки. Не варто сперечатися з такою людиною, адже вона не розуміє, наскільки цінною є різниця в поглядах, від неї навіть можна почути образливі слова. Але якщо добре подумати, то розумієш, що не варто відповідати їй тим самим: така людина, як правило, обмежена, тому її можна лише ти. Правда, обговорення різних поглядів може бути надзвичайно цікавим (на подібних дискусіях базуються різноманітні телевізійні ток-шоу), але тільки якщо воно відбувається у межах розумного і не переходить у з'ясування стосунків з опонентами. Неправильно, коли свою думку починають нав'язувати іншій людині, оскільки кожен з існуючих на землі погля¬дів може знайти своїх прихильників. Чи то буде суперечка про літературні жанри, чи то обговорення ансамблів одягу, чи то виникне дискусія, яким повинен бути домашній інтер'єр, завжди знайдеться людина, що підтримає саме вас. 
Така річ, як власна думка, робить людину особливою. Це властиво людям сильним, впевненим у собі, тому особистість зазвичай несхожа на інших. Якщо всі люди будуть такими, то так і житимемо, маючи різні смаки, різноманітністю думок будемо прикрашати життя, роблячи його унікальним. Але навіть якщо маєш власне бачення будь-якої проблеми чи питання, не слід забувати про те, що поряд із тобою така сама особистість, як і ти сам. Думки ближнього треба поважати і цінувати, інколи незайвим є й прислухатися до них. Чинячи так, людина має репутацію мудрої й розважливої, до неї звертаються за порадою, як до зразка поміркованості. 

Зараз комп'ютер є практично в кожній родині. Разом із можли­вістю отримати безлімітний Інтернет маємо б провести не одну й не дві години. За результатами опитування учнів, 100% проводять час за комп'ютером удома, 75% витрачають декілька годин для спіл­кування з однокласниками за до нтернету замість спільної прогулянки або заняття спортом, 40% приховують від батьків, скільки насправді часу провели за комп'ютером.Усі дисплеї — ЕПТ і РК — шкідливі для очей. Як з'ясували аме­риканські вчені, пагубний вплив моніторів криється не в електронно-магнітному випромінюванні, а в тому, що люди менше моргають, працюючи за комп'ютером.При роботі з ПК користувачі часто жмурять­ся, щоб чіткіше розглянути деталі зображення на екрані або зменшити його яскравість. Це мо­же призвести до астенопії (зорової стомленості) й сухості очей. При максимальній напрузі зору частота моргання знижується в 4 рази на хвилину. Сама по собі така тенденція не небезпечна, однак у результаті недостатнього зволоження очей у ко­ристувача виникає почуття сильного дискомфорту, «піску в очах».Перш за все, це неймовірний обсяг інформа­ції, що буквально щосекунди звалюється на наш мозок. Стільки інформації в одиницю часу людина ще ніколи не отримувала. Причому інформацію потрібно миттєво аналізувати, приймати рішення і виконувати дії. А це велике навантаження на не­зрілу дитячу нервову систему.По-друге, деякі комп'ютерні ігри створюють ілюзію спілкування і не приводять до формуван­ня навичок справжнього спілкування. Особливо це небезпечно для сором'язливих дітей. Комп'ютер, дає можливість перенестися в інший світ, який можна побачити, з яким можна пограти. Водночас діти все більше відкидають світ реальний, де їм загрожують негативні оцінки та необхідність щось міняти в собі. Такий відхід у штучну реальність може сформувати подібність психологічної залеж­ності від комп'ютера.Навколо комп'ютера скупчується багато бруду й пилу. Причому прибрати це буває доволі склад­но. А тому це місце, де дуже добре розмножуються мікроби й пилові кліщі. Які можуть спричинити різноманітні захворювання.малюкам молодше 6 років дозволяється сидіти за комп'ютером не більше 20 хвилин, дітям 7-8 років — 30-40 хвилин на день, підліт­кам — не більше години-півтори. Це до уникнути проблеми з психічним навантажен­ням і з тунельним синдромом зап'ястя.