В. Бач,я,що в небесах не міг найти Богів ,перед тобою клонюсь тоже
Объяснение:
Іван Франко – Сікстинська Мадонна
Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?
Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.
О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!
І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.
При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:
1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;
у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;
в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, книга — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мішок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — рушник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запашний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — смішний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гнати — жену, тітка — тітчин.
В. Бач,я,що в небесах не міг найти Богів ,перед тобою клонюсь тоже
Объяснение:
Іван Франко – Сікстинська Мадонна
Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?
Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.
О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!
І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.
При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:
1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;
у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;
в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, книга — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мішок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — рушник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запашний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — смішний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гнати — жену, тітка — тітчин.