Визнання в любові... Як важко це зробити! І як приємно одержати! Так ще на саморобної открыточке! Ах, скоріше б він наступив, цей день, - 14 лютого! В Англії, та й у багатьох інших країнах миру, усе з нетерпінням чекають цього свята. День всіх закоханих самий поетичний, самий таємничий, найкрасивіший день у році!
Готуватися до нього починають заздалегідь. Згадують усіх, кому хотілося б послати визнання в любові. Закохані один одному, а ті, хто ще тільки мріє закохатися, - своїм обранцям. Таке визнання може бути анонімним, тобто без підпису, нехай одержувач небагато помучиться, подумає: хто ж цей таємничий автор? У цьому й складається дивна принадність і таємничість Дня закоханих. Адже таємниця серця відкривається не щодня... Отже, до пори до часу все тримається в найсуворішому секреті: ім'я обранця або обраниці, підготовка листівки, начерк малюнка, твір віршів. Але от «валентинка» готова. Тепер необхідно відправити її адресатові, щоб він одержав її точно в строк - 14 лютого. Наближається весна, і, відповідно до народного повір'я, імен-
але в цей день усе птаха знаходять собі пару. 14 лютого був страчений мученик за християнську віру - святий Валентин. По одній з версій, з в'язниці він посилав записки своєї улюбленої. У цей день заступник закоханих - святий Валентин -улаштовує всі щонайкраще: листівки з визнаннями приходять вчасно, а діти у відповідь на вдалі рими й митецькі малюнки нагороджуються солодкими булочками у вигляді серденьок
Особливу вигадку проявляють молоденькі дівчини: вони вишивають імена своїх коханих на серветках, роблять «серцеве» печиво, вирізують листівки у формі серденьок і складають вірші. А ті, хто ще не визначив свого обранця, поздоровляють у цей день своїх улюблених друзів
2 варіант
У більшості країн прийнято вважати, що День святого Валентина існує з 14 лютого 496 року, коли римський папа Гелласіус канонізував сміливого священника Валентина. За переказами святий Валентин порушив наказ римського імператора Клавдія Жорстокого, який заборонив солдатам одружуватися, він женив легіонерів, за що й був покараний на смерть. Англійці вважають, що свято закоханих виникло в їхній країні. Ще у XV столітті кавалери надсилали своїм дамам вірші про кохання саме 14 лютого, про це йдеться у творчості Шекспіра. На берегах Туманномо Альбіону в ніч на Святого Валентина прийнято ворожити. Дівчата прикріплювали до подушки 5 лаврових листків: один посередині і чотири - по кутах. Вважалося, що це магічне дійство дозволить побачити у сні майбутнього чоловіка. Інші писали імена на листках і розкладали згорнуті записки по колу. Потім у центрі крутили яблука. На кого його плодоніжка вкаже, той ніби й покохає. Тож навіть і сьогодні в англійських супермаркетах продаються "яблука кохання" з намальованими на них губами і серцями. У XIX столітті в цій країні почали виготовляти листівки, на яких друкували любовні посилання, прикрашені висушеними квітками, метеликами, шматочками тканини. Цей звичай швидко перейняли Америка та Австралія, налагодивши бізнес "валентинок". У Данії "валентинки" відправляють без підпису. Якщо дівчина здогадається, хто її автор, вона має надіслати йому у відповідь на Великдень яйце. В Іспанії 14 лютого чоловіки дарують жінкам виключно квіти, а ті їм - подарунки. В Японії дівчата і жінки вітають чоловіків солодощами. У тайвані в цей день чоловіки дарують жінкам виключно троянди: якщо одну - освідчуються в коханні, якщо великий букет - пропонують одружитися.
1. В.
2. Г.
3. В.
4. В.
5. Г.
6. В.
7. Стоїмо, ходиш, водите, крутишся, бажаєш, шануєш, знаємо, пишеш, журишся, плачемо, сидите, умиваєшся, одягаються.
8. Кажу (ж), ходжу (дж), полощу (щ), люблю, тешу (ш), бігаю, лечу(ч).
9. Доконаного: засіяти, переказати, запам'ятаю, підсмажити, домовлюся, переконати.
Недоконаний: бачити, розуміти, витирати, підсмажувати, привозити, витирати.
10. Тепер я біжу(у) й годинами слухаю(аю), як в небі співають(ють) хори, грають(ють) цілі оркестри.
11. Любив, полюбив
збирав, назбирав
копав, накопав
тримав.
12. В творах не сильний, вибачаюсь.
Объяснение:
Визнання в любові... Як важко це зробити! І як приємно одержати! Так ще на саморобної открыточке! Ах, скоріше б він наступив, цей день, - 14 лютого! В Англії, та й у багатьох інших країнах миру, усе з нетерпінням чекають цього свята. День всіх закоханих самий поетичний, самий таємничий, найкрасивіший день у році!
Готуватися до нього починають заздалегідь. Згадують усіх, кому хотілося б послати визнання в любові. Закохані один одному, а ті, хто ще тільки мріє закохатися, - своїм обранцям. Таке визнання може бути анонімним, тобто без підпису, нехай одержувач небагато помучиться, подумає: хто ж цей таємничий автор? У цьому й складається дивна принадність і таємничість Дня закоханих. Адже таємниця серця відкривається не щодня... Отже, до пори до часу все тримається в найсуворішому секреті: ім'я обранця або обраниці, підготовка листівки, начерк малюнка, твір віршів. Але от «валентинка» готова. Тепер необхідно відправити її адресатові, щоб він одержав її точно в строк - 14 лютого. Наближається весна, і, відповідно до народного повір'я, імен-
але в цей день усе птаха знаходять собі пару. 14 лютого був страчений мученик за християнську віру - святий Валентин. По одній з версій, з в'язниці він посилав записки своєї улюбленої. У цей день заступник закоханих - святий Валентин -улаштовує всі щонайкраще: листівки з визнаннями приходять вчасно, а діти у відповідь на вдалі рими й митецькі малюнки нагороджуються солодкими булочками у вигляді серденьок
Особливу вигадку проявляють молоденькі дівчини: вони вишивають імена своїх коханих на серветках, роблять «серцеве» печиво, вирізують листівки у формі серденьок і складають вірші. А ті, хто ще не визначив свого обранця, поздоровляють у цей день своїх улюблених друзів
2 варіант
У більшості країн прийнято вважати, що День святого Валентина існує з 14 лютого 496 року, коли римський папа Гелласіус канонізував сміливого священника Валентина. За переказами святий Валентин порушив наказ римського імператора Клавдія Жорстокого, який заборонив солдатам одружуватися, він женив легіонерів, за що й був покараний на смерть.
Англійці вважають, що свято закоханих виникло в їхній країні. Ще у XV столітті кавалери надсилали своїм дамам вірші про кохання саме 14 лютого, про це йдеться у творчості Шекспіра. На берегах Туманномо Альбіону в ніч на Святого Валентина прийнято ворожити. Дівчата прикріплювали до подушки 5 лаврових листків: один посередині і чотири - по кутах. Вважалося, що це магічне дійство дозволить побачити у сні майбутнього чоловіка. Інші писали імена на листках і розкладали згорнуті записки по колу. Потім у центрі крутили яблука. На кого його плодоніжка вкаже, той ніби й покохає. Тож навіть і сьогодні в англійських супермаркетах продаються "яблука кохання" з намальованими на них губами і серцями. У XIX столітті в цій країні почали виготовляти листівки, на яких друкували любовні посилання, прикрашені висушеними квітками, метеликами, шматочками тканини. Цей звичай швидко перейняли Америка та Австралія, налагодивши бізнес "валентинок".
У Данії "валентинки" відправляють без підпису. Якщо дівчина здогадається, хто її автор, вона має надіслати йому у відповідь на Великдень яйце. В Іспанії 14 лютого чоловіки дарують жінкам виключно квіти, а ті їм - подарунки. В Японії дівчата і жінки вітають чоловіків солодощами. У тайвані в цей день чоловіки дарують жінкам виключно троянди: якщо одну - освідчуються в коханні, якщо великий букет - пропонують одружитися.