Зима лютувала. І хоча вже був березень, зима насипала багато снігу.
Тато і мама сказали нам, що весна десь забарилась.
Сонечко заховалося, квіти замерзли, пташки не співали, і навіть домашні улюбленці песик і котик не хотіли гратися, а грілися.
Ми вирішили, що прийшов час рятувати всіх і знайти весну.
Нам на до прийшли мама і тата і ми всі разом поїхали у ліс і стали гукати весну. Ми витягли маленьке дзеркальце, і тут вийшло сонечко і подарувало нам сонячного зайчика. І ми всі разом побігли за ним.
Він привів нас до дуже цікавого і таємного місця. Виявилось, що зима заморозила доріжку по якій весна повинна була прийти до нас.
Ми всією родиною розтопили лід і визволили весну. І яке було щастя, коли шла Весна їй на зустріч вийшли всі лісові звірятка, і сонечко радісно засіяло на небі. Квіти підняли свої головки і кланялися, вітаючи весну. Пташки заспівали і голосно сповіщали всіх вокруг, що йде весна.
Коли ми приїхали до дому, наш котик і песик весело стримали і вітали нас з перемогою над зимою.
Мама зробила шоколадні веснянки і ми ласували їх з чаєм.
Так сила і єдність родини принесла щастя всій Україні.
Пам’ятаю, казала моя мати: «Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!» (О. Довженко). 2. «Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино! - промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого. - Все! Навіть наші серця» (О. Гончар). 3. «Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!» (І. Франка). 4. «Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко). 5. «Ніщо так не красить людину, як натхнення,» - подумала Ярослава (О. Гончар). 6. Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» (Гр. Тютюнник). 7. «Чому звеліти власним почуттям: Лишіться! - не дозволено людині?» (М. Рильський). 8. «Яке то щастя дано людині! - заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. - Отакий світ!.. Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити!» (О. Гончар).
Зима лютувала. І хоча вже був березень, зима насипала багато снігу.
Тато і мама сказали нам, що весна десь забарилась.
Сонечко заховалося, квіти замерзли, пташки не співали, і навіть домашні улюбленці песик і котик не хотіли гратися, а грілися.
Ми вирішили, що прийшов час рятувати всіх і знайти весну.
Нам на до прийшли мама і тата і ми всі разом поїхали у ліс і стали гукати весну. Ми витягли маленьке дзеркальце, і тут вийшло сонечко і подарувало нам сонячного зайчика. І ми всі разом побігли за ним.
Він привів нас до дуже цікавого і таємного місця.
Виявилось, що зима заморозила доріжку по якій весна повинна була прийти до нас.
Ми всією родиною розтопили лід і визволили весну. І яке було щастя, коли шла Весна їй на зустріч вийшли всі лісові звірятка, і сонечко радісно засіяло на небі. Квіти підняли свої головки і кланялися, вітаючи весну. Пташки заспівали і голосно сповіщали всіх вокруг, що йде весна.
Коли ми приїхали до дому, наш котик і песик весело стримали і вітали нас з перемогою над зимою.
Мама зробила шоколадні веснянки і ми ласували їх з чаєм.
Так сила і єдність родини принесла щастя всій Україні.