Моя мати готує дуже смачно. над борщем вона начебто ворожить! дуже рано встає і починає готувати: чистить, промиває буряки, ріже їх тоненькими смужками. нарізає картоплю та капусту. добавляє різні овочі в горщик, а до них і помідора додає, і петрушки, і цибулю, і солодкого перцю стручок, і лаврове листя. м'ясо мама у борщ кладе таке, щоб з мозковою кісткою було. ех, який же ж у неї смачний виходить борщ! доки обіду дочекаєшся, можеш язика проковтнути.
а ще мама любить варити капусняки різні — з грибами, з кашею, та різні юшки, особливо з риби. тато ходить та приносить йоржів та окунів, яких потім чистить сам на тертушці. мама заливає рибу водою та заправляє необхідними спеціями. готує вона і юшку з грибними вушками. цю юшку її навчила варити баба килина — жила ж вона тоді біля лісу, тому завжди гриби були - і маслюки, і підберезники, і рижики.
коли матері захочеться зробити для всіх щось дуже смачне, вона готує качку. начинить її обтертими яблуками, зашиє, покладе на сковороду - та смажить, поливаючи смальцем качиним.
коли мама готує качку, в хаті цілий день тоді пахне розімлілими яблуками, і батько ходить дуже добрий і начебто усміхається - та не на обличчі ця усмішка, а якби зсередини посміхається тато. звичайно, перш ніж їсти качку, ми на неї добре надивимося, натішимося, намилуємося, а потім уже їмо, смакуючи кожен шматочок та обсмоктуючи не тільки качині кісточки, а й навіть свої пальці.
дуже короткий переказ
Чи можуть тварини спілкуватися?
Я часто задумуюсь над тим, чи можуть спілкуватися тварини. Звичайно, мову мають лише люди, а тварини спілкуються за до вигуків. Силою голосу та виразністю звука вони можуть сповістити про небезпеку, проявити радість або щастя. До того ж, тварини можуть спілкуватися на значній відстані одне від одного.
Вміють спілкуватися тварини і з людьми. Згадаймо мову їхнього тіла. Коли я вертаюсь додому, мій пес радісно колихає хвостиком у різні боки. Такий рух означає, що він радий мене бачити. Розуміє мій пес і мою мову. Наприклад, коли я кажу йому, що час гуляти, він стрімко біжить до дверей. Мова у тварин інша, особлива, але дуже цікава, варто лише по гати!
Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м»яке.То були кульбабки.Я наклонився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу.
Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.