Можете мне написать ответ умоляю:
1.Займенник – це частина мови, яка:
А) вказує на предмет, ознаку та кількість, не називаючи їх;
Б) заміняє всі частини мови;
В)заміняє іменник, прикметник, дієслово.
2. За значенням займенники поділяються на:
А)5 розрядів;
Б) 3 розряди;
В) 9 розрядів.
3. Одні й ті ж займенники відносяться до двох розрядів:
А) неозначених і питальних;
Б) відносних і заперечних;
В) питальних і відносних;
4. Питальні займенники можуть стати відносними, якщо:
А) змінити їх відмінок;
Б) змінити їх місце в реченні;
В) зробити займенник сполучним словом у складному реченні.
5. Заперечні займенники творяться від питальних:
А) суфіксальним Б) префіксальним В) суфіксально-префіксальним Неозначені займенники творяться від питальних:
А) суфіксальним Б) префіксальним В) суфіксальним і префіксальним Займенники ні(в)кого, будь(з)ким, хтозна(в)кого, ні(з)чим, аби(з)ким пишуться:
А) разом; Б) окремо; В)через дефіс.
8. Займенники будь/хто, хтозна/що, чим/небудь, казна/чого, будь/який пишуться:
А) разом; Б) через дефіс; В) окремо.
9. Займенники де/хто, хто/сь, ні/що, аби/що, ні/який, чиї/сь – пишуться:
А) разом; Б) через дефіс; В) окремо.
10. За родами, числами, відмінками відмінюються займенники:
А) особові;
Б) неозначені і заперечні;
В) присвійні, вказівні, означальні.
11.Займенники стільки і скільки змінюються:
А) лише за відмінками;
Б) за числами;
В) за родами і відмінками.
12. У реченні «Українська пісня може кожне серце полонить» - займенники виконує роль:
А)підмет; Б) присудок; В) означення.
Контрольна робота. Тест. «Займенник».
1.Займенник – це частина мови, яка:
А) вказує на предмет, ознаку та кількість, не називаючи їх;
Б) заміняє всі частини мови;
В)заміняє іменник, прикметник, дієслово.
2. За значенням займенники поділяються на:
А)5 розрядів;
Б) 3 розряди;
В) 9 розрядів.
3. Одні й ті ж займенники відносяться до двох розрядів:
А) неозначених і питальних;
Б) відносних і заперечних;
В) питальних і відносних;
4. Питальні займенники можуть стати відносними, якщо:
А) змінити їх відмінок;
Б) змінити їх місце в реченні;
В) зробити займенник сполучним словом у складному реченні.
5. Заперечні займенники творяться від питальних:
А) суфіксальним Б) префіксальним В) суфіксально-префіксальним Неозначені займенники творяться від питальних:
А) суфіксальним Б) префіксальним В) суфіксальним і префіксальним Займенники ні(в)кого, будь(з)ким, хтозна(в)кого, ні(з)чим, аби(з)ким пишуться:
А) разом; Б) окремо; В)через дефіс.
8. Займенники будь/хто, хтозна/що, чим/небудь, казна/чого, будь/який пишуться:
А) разом; Б) через дефіс; В) окремо.
9. Займенники де/хто, хто/сь, ні/що, аби/що, ні/який, чиї/сь – пишуться:
А) разом; Б) через дефіс; В) окремо.
10. За родами, числами, відмінками відмінюються займенники:
А) особові;
Б) неозначені і заперечні;
В) присвійні, вказівні, означальні.
11.Займенники стільки і скільки змінюються:
А) лише за відмінками;
Б) за числами;
В) за родами і відмінками.
12. У реченні «Українська пісня може кожне серце полонить» - займенники виконує роль:
А)підмет; Б) присудок; В) означення.
Про Тараса Шевченка написано багато. Своєю посвятою українській справі, боротьбі за покращення життя простого люду, він заслужив собі невмирущу вдячність від свого народу. Слово це одразу проникало до серця кожного українця. Оцінили його і люди в багатьох інших країнах світу. В людини, яка малознайома з широкою творчістю Кобзаря може виникнути враження, що Тараса Григорович був власне виключно поетом соціального утиску. Дійсно він копав в глибину історії аналізуючи причини невдач свого народу, хоробро намагався заглянути в майбутнє, яке незважаючи ні на що бачив як вільну нову сім’ю, в якій просив і його пом’янути незлим тихим словом. Велику увагу Шевченко приділяв історії власного народу створивши для нас хрестоматійні твори з осмислення деяких подій української історії. Проте багато його робіт як літературних, так і художніх просякнуті духом захоплення природою її неповторною міццю та досконалістю. Явища неживої природи, представники флори та фауни є неодмінними атрибутами його поезії, широко представлені вони і в його художній творчості.
Це правда, що природа в творчості Шевченка, як правило, виступає другорядною темою, тлом. Втім в її описі інколи буквально кількома рядками, автор майстерно демонструє свою відданість її чарам, демонструючи високий клас поета-романтика. Він ніби промовляє, я б хотів розказати вам про те який гарний мій рідний край, які мальовничі його ліси, кручі, річки, степи, як грають пороги і як Чорне море піднімає хвилю, несучі козацькі чайки до Босфору. Проте все то не а часі, бо народ що живе на цій землі потрапив у важке ярмо, а господарюють тут чужинці. Таким чином краса української природи в його творчості додатково служить разючому контрасту з відчаєм живучого на цій землі народу. В цьому плані можна відзначити, що Шевченко досконало показує, що природа досконаліша за людське суспільство.
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зострічають...
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять.
Або
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно,
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда, рай?
А подивися та спитай!
Що там твориться, у тім раї!
Не можна не помітити що опис виступає і віддушиною для автора, місцем де він може дати собі свободу в описі досконалості, якої не бачить в грішному людському світі. Короткі рядки описів українського ландшафту, порівняння людей з рослинами або тваринами додатково слугують своєрідними самоідентифікаторами, на кшталт «Євшан-зілля». Ці ідентифікатори на полях своєї творчості Кобзар рясно розсіяв для встановлення тісного зв’язку зі своїм читачем. Нічого не кажучи представникам далеких від України народів, вони породжують відчуття несамовите почуття духовного комфорту та високого емоційного піднесення в українського читача. Можливо це частина того приголомшливого успіху, який знаходила і досі знаходить його творчість в тогочасному українському суспільстві.
Читать полностью: http://h.ua/story/410483/#ixzz4NGwB9pTX
з дитинства бать намагалися привити кожному з нас доброту, чуйність, толерантність. та чи використаєме ми ці якості в житті залежить тільки від нас. кожна людина індивідуальна і має власну думку відносно кожного питання. але все ж людина соціальна істота і різні проблема що виникають у житті частіше всього пов*язанаі з людьми. кожен може відповісти добром на добро. навіть якою б не була злою людина, якщо ви зробите їй користь вона відповість взаємно. та віжповісти добром на зло - вчинок героя., адже все менше і менше людей думають не тільки про власну вигоду
я вважаю, що людинна мусить відповідати добром на зло, адже це героїчний вчинок, який ніколи не зіпсує думку про людину.
Якщо не зрозуміло слова то звертайся