Можливо в когось є повний текст «сутність самовиховання особистості»?

Героями бувають не лише якіїсь воїни , захисники вітчизни і т.д. Героєм можеш бути і ти! Якщо ти бачиш , як когось ображають не бійся заступитися за цю людину.Не дарма в народі кажуть : "роби людям добро , й воно само до тебе повернеться" Ось один момент із мого життя , яким я вважаю героїчним : йду я одного разу до дому , й бачу , як одна старенька бабуся несе двоє величезних пакетів , я навіть не думаючи підійшов ( підійшла) до неї і запитала
-Доброго дня вам!
-Доброго
-Вам часом не до
-Ну якщо тобі не важко то ні!
-Добре , де ви мешкаєте?
-А он , бачиш он той сірий будиночок через дорогу , саме туди!
-Немов би здалося , що перейти ту дорогу було ну дуже швидко , алу йдучи до того будиночку ми з бабусею наговорилися і насміялися!
-ось , дякую тобі дитятко , тримай домашній пиріг!
-Ні , дякую , ваша мені подяка , це мої емоціїї!
Ось навіть я можу бути героєм

Кожний осінній день одягає дерева в інші шати… Учора ще зелені, сьогодні одягли золоту парчу клени, зачервоніло намисто калини, звисли з галузок важкі оранжеві кетяги горобини, задивились у синяву небес рожево-білі зіркаті «волові очка». Під лісом простягає долоні бузок, наче просить його зірвати. Синіє дозрілий терен, цвітуть запізнілі квіти кульбаби і рожевого іван-чаю. У старому лісі з’явились опеньки, запахло грибами і терпким вином. За кожним легеньким подихом вітру падають перші листочки грабів, берез, осик. Дуби з погордою дивляться на них, думають: чому так скоро? Минає день-другий - і клени поволі складають парчевий одяг: вкриває землю листя каштанів, від тонких стовбурів ліщини відриваються мохнаті кружальця, хоч вони й зовсім зелені.