МУДРИЙ КУШНІР Жив-був кушнір. Улітку він шив людям кожухи, а взимку шкуру обробляв. Пробивав на річці лід і полоскав шкуру в крижаній воді. Якось застав його за такою роботою сам цар.
Зацікавився цар, скільки ж цьому чоловікові за таку тяжку працю платять. Сказав йому кушнір, що плату бере невелику, але живе добре. Заробляє за день вісім золотих. Два з них позичає, два повертає, два в болото кидає, а за два сам живе.
Нічого не зрозумів цар. Скликав своїх міністрів та наказав їм розтлумачити, як же витрачає гроші той чоловік. Не змогли міністри нічого пояснити.
Тоді цар наказав покликати кушніра до палацу. Пояснює він цареві, що два золотих позичає, бо годує й одягає недорослого сина, за школу платить. Син, як виросте, вивчиться, то буде батька на старість доглядати. Два золотих кушнір щодня повертає, бо годує старих тата й маму, які його виростили, а два – ніби в болото кидає, бо допомагає дочці та зятеві. На ті ж два золотих, що лишаються, він сам із дружиною живе.
Прогнав цар своїх міністрів, а мудрого кушніра узяв за радника.
(За народною казкою)
Словник. Кушнір – ремісник, який вичиняє хутро, шиє хутряні вироби.
Завдання. 1. Дібрати антоніми до слів позичати, витрачати, мудрий. Дібрати синоніми до слів розтлумачити, наказати, повертати, допомагати.
2. Пояснити написання слів улітку, взимку, невеликий, недорослий, допомагати.
2).Дивитися крізь пальці - незацікавлений.
3). Стріляний горобець - досвідчений.
4). Носом рибу вудити - куняти
5). Пустити з молотка - згаряче
6). Курям на сміх - як - небудь.
7). Грати першу скрипку - бути першим.
8). Як осиковий лист - боязко, страшно.
9). Очей не відірвати - гарний.
10). Хоч греблю гати - безліч.
11). Рвати на собі волосся - сумний.
12). Як скрізь землю провалитися - зникнути.
13). Поїдати очима - дивитися.
14). Волосся стало дибом - злякатися.
15).Задерти носа - загордитися.
16). Накивати п'ятами - утекти.
17). Лускати зо сміху - сміятися.
18).Передати куті меду - перестаратися.
Сталося все так. Ми йшли по вулиці в приватному секторі. Біля сміттєвого контейнера я почув дивний писк. Ми з'ясували, що писк доноситься з мішка чорного кольору, який лежав поруч у кущах. У мішку був хтось живий. Ми розв'язали мішок і знайшли там двох маленьких щенят.
Щенята не були сліпими, навіть обросли шерстю. Вони були гарними, чорні з рудим. Напевно, хтось із їхніх батьків був вівчаркою. І ми з моїми друзями Оленою і Антоном вирішили їх прилаштувати в добрі руки.
Ми стали дзвонити, ходити по знайомих, родичах, яким могла знадобитися собака. Але нікому цуценята не були потрібні. Так цілий день пройшов, ми забігали додому тільки поїсти. Ми вже просто зневірилися. Як раптом одна знайома тьотя Люда, у якої свій будинок, сказала: «А стривайте, я запитаю чоловіка». Вийшов дядько Саша, подивився щенят і взяв одного в господарство! Як ми раділи!
Але другого цуценя ніхто не брав. Дядько Ігор, знайомий, дав пораду: не хочуть брати безкоштовно, так продайте його на ринку. Вночі цуценя був у Олени, а вранці ми пішли на ринок його продавати. Мені мама сказала, що толку з цього не буде, що цуценя куплять ті, хто робить шаурму! На ринку ми стали біля стінки, посадили цуценя в коробку і призначили ціну в сто рублів. Всі продавці над нами сміялися і говорили, що цуценята даром нікому не потрібні.
Невдовзі до нас підійшов дядько. Він приїхав на машині з села, торгував насінням і почув про цуценя. Він купив його у нас. Ми спеціально ходили подивитися, чи не на шаурму він продає. Так ми пристроїли щенят в хороші руки.