Ніч була не так щоб дуже темна, але й не зоряна, до того ж вітряна, і Дніпро хмурився, сердитий і буряний, котив свої хвилі униз, за течією. Це завдавало клопоту, бо зносило човни, особливо понтони, і треба було добре гребти, щоб вийти в те місце, де, за словами провідників, найбільш безпечно висадитися. Але хвилі робили плесо Дніпра темним, човни - невидимими, а шум вітру у верболозах не примушував солдатів бути особливо обережними: Дніпро і ховав їх від проникливого зору, і оберігав від настороженого на гористому березі вуха.
Пидкрелить синтаксични конструкц, якими ускладнени речення. Надкреслить схеми складних речень
1. Книжкова полиця- найкраща сходинка вгору.
( Тире стоїть замість слова "це")
2. Не взявши книги в руки, не опануєш науки.
( Мені здається тут повинні бути 2 граматичні основи)
3.Недочитана книжка- то не пройдений до кінця шлях.
( Тире стоїть замість слова "це")
4. Письменники перебирали можливі відповіді в суперечці щодо призначення літератури. Література є «лимонад для усолодження», чи це мистецтво?
( Мені здається, що тут кома перед "чи" потрібна бо і "лимонад..", і "мистецтво"- це визначення для одного слова)
А, може, література дзеркало для відображення життя?
( Слово "може" відокремлюють комами, бо це як слово, що означає невпевненість, ти просто щось припускаєш)
Та зупинилися на такому визначенні: література- речник нації, література- зброя.
( Коми- бо перечислення визначень; Тире заміняє слово "це".
Вони пройшли півкілометра. Ліс ріс смугами: смуга сосняку, смула листяного лісу. Дід Олекса сказав, що тут можна збирати гриби. Кожен має стати на смужечку й прямувати нею. Можна не боятися заблукати - усі вийдуть на луг.
Дмитро Іванович зайшов у ліс. Сосни були мовчазні, а берізки й дубки перешіптувались. Стояв тихий ласкавий шум. Особливо гарні були берізки. Їх листя все ще було зеленим, і вони мовби летіли над сосновим бором. Висока трава була рідка й уже пожухла. Дмитро Іванович подумав, що, дід Олекса привів їх не туди, куди треба. Але в ту ж мить побачив попереду в траві красноголовця. Він був великий, на високій рівній ніжці. Неподалік од нього росло ще два менші. Він поклав їх у кошичок. Потім натрапив на два чималі красноголовці. Швидко Дмитро Іванович наповнив кошик. Йому ніколи не доводилося бачити стільки грибів. І зрозумів, що то йому та його родині подарунок від діда Олекси. Очевидно, дід уже знав це місце і беріг до цього дня.