На другий день Ярина ледве звелася з постелі; вона взялася за відра, щоб піти на роботу, але почула, що не має сили. Попереду з веслом у руці,насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгав босоногий парубок
Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно та гарно, що все кругом неначе усміхалось.
Та

Шкільний вазон...звичайна рослина, яку практично ніхто не замічає. А чи задумувалися ви, що він теж має свої таємниці? Він завжди гає за нами. Бачив наше знайомство з першою учителькою. Бачив, як ми отримували перші двійки та раділи гарним оцінкам.
Деколи він ридав невидимими сльозами, адже його забули полити. Він відчував наші сльози та сміх, бачив нас весь час.
А чи ви його бачили? Ви звертали увагу на звичайний шкільний вазон, який зараз сумує на підвіконнику? Йому також приємно, коли роблять добрі справи спеціально для нього. Невже не було такого, що черговий просто забував його полити? Нехай він уявить, що було б з ним, якщо б його не годували весь день. Так, це не приємно. Так само неприємно і шкільному вазону. Звичайній рослинці, яка весь час бачить нас. Він радіє нашим перемогам та разом з нами сумує після поразок
Бережіть рослини!

Трішки дивно весь твір звучить але така тема

Учні 4 класу вирішили підготуватись до зустрічі птахів.І ось як вони це робили:
Катерина і Мишко робили годівниці з бляшанок і пластикових пляшок.Дмитро і Назар робили годівниці з дерева і фанери.А дівчата в кінці зими почали купувати різне зерно та крупи.
Ще взимку вони вішали годівниці на дерева біля школи і своїх будинків.Синиці і горобці з радістю ласували салом і хлібом.
А коли прийшла весна,учні з нетерпінням чекали птахів,і коли перші птахи прилетіли на подвір'я школи всі закричали "-Ура!".А за їхні старання вчителька поставила всім дванадцять балів,і всі були раді,і діти,і птахи.