На основі останнього речення тексту(рядки 32-33) сформулюйте тезу й доберіть до неї два аргументи. «Так, прагнучи відновлення національного менталітету, слід насамперед дбати про культурне і духовне відродження народу, сприяти розвиткові освіти»
l. Це було дуже давно: коли наші предки жили племенами, а волю боронили при до і списа, лука, стріл. В одному з таких племен підростав незвичайний хлопчина. Йому б навчатися звіра полювати, зброєю володіти, а він змайстрував собі дивного лука. Зачепиш тятиву, і заспіває вона пісню нечувану.
Якось вороги посягнули на землі хлопчикового племені. Долю переможця і переможеного вирішували турніри кращих стрільців і силачів. Сили виявилися рівними. Плем'я непокоїлося. Що чекає далі? Коли прийде край ворожнечі? Незчулися, як перед чужинцями опинився хлопчина з луком без стріл. "А чи зуміли б ви зіграти?"- звернувся він до вождя-завойовника. І заспівала його струна про прекрасну землю, блакитні небеса людей, що насолоджуються співом, а не зойком поранених.
Довго мовчав вождь. Нарешті мовив: "Обміняймося зброєю. Ваше плем’я перемогло. Але я повернуся і зіграю тобі свою пісню. Я вчитимусь!"
Сковорода наголошував, що природа є зразком доцільності. Як приклад він наводив Бджолу, називаючи її "гербом працьовитості". А згадаймо нашого геніального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко від рідної землі, великий Кобзар змалював безсмертні образи, що перейшли у символіку, - тополю, калину, хрещатий барвінок. Гімн природі створила в "Лісовій пісні" Леся Українка. А скільки поезії знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького та інших класиків української літератури. Володимир Сосюра писав: Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди! Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її вічно живу і нову І мову її солов'їну. Людині необхідний зв'язок із рідною природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, долучала щедрість праці і ніжність серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивілізації, ніж культура.
l. Це було дуже давно: коли наші предки жили племенами, а волю боронили при до і списа, лука, стріл. В одному з таких племен підростав незвичайний хлопчина. Йому б навчатися звіра полювати, зброєю володіти, а він змайстрував собі дивного лука. Зачепиш тятиву, і заспіває вона пісню нечувану.
Якось вороги посягнули на землі хлопчикового племені. Долю переможця і переможеного вирішували турніри кращих стрільців і силачів. Сили виявилися рівними. Плем'я непокоїлося. Що чекає далі? Коли прийде край ворожнечі? Незчулися, як перед чужинцями опинився хлопчина з луком без стріл. "А чи зуміли б ви зіграти?"- звернувся він до вождя-завойовника. І заспівала його струна про прекрасну землю, блакитні небеса людей, що насолоджуються співом, а не зойком поранених.
Довго мовчав вождь. Нарешті мовив: "Обміняймося зброєю. Ваше плем’я перемогло. Але я повернуся і зіграю тобі свою пісню. Я вчитимусь!"
lll.
1. (ты не выделил в тексте слово)
2. (ты не выделил в тексте слово)
3. А
4.А
5.(ты не выделил в тексте слово)
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову
І мову її солов'їну.
Людині необхідний зв'язок із рідною природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, долучала щедрість праці і ніжність серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивілізації, ніж культура.