Нарешті прийшла осінь. Я дуже люблю її, адже це така гарна, різнобарвна та чарівна пора року. Також, осінь -- це пора, коли доспівають більшість овочів та фрутів. Коли осінь заглядає в сад наливається соком виноград, і свіжі яблука ранет солодкі стають наче мед. Коли приходить осінь на душі стає одночасно і радісно і сумно, адже доводиться прощаватися із радісним співом птахів, які відлітають у вирій. Мені жаль тих тваринок які лягають у зимову сплячку, адже вони не побачать коли дерева одінуться у золоті шати. Але згодом ностане зима і все засне довгим сном: дерева, кущі, квіти та зелена трава. Однак осінь дивує і чарує все та всіх.
Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно жити. І не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі.
Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про вулички й дворики якого занурюють в безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.
Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення, а більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна». У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним, адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою, що дуже цінно у наш час.
На мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з повагою та побожною покорою. Кожна людина повинна не просто любити рідний край, знати його історію та поважати його культуру, а й бути готовою захистити його від ворогів. Майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. Тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина України — встати на захист Вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. В цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї Батьківщини.
З чого починається любов до рідного краю? Я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю краєвидами. Якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити Батьківщину — свою країну. Я в цьому твердо переконана.
Любов до рідного краю чиста, беззастережна й безкорислива. Вона не передбачає будь-яких умовностей і схожа в цьому на щирі почуття до матері, до своєї сім’ї. Адже ми не вибираємо батьків, але вважаємо їх найкращими, найдорожчими людьми в усьому світі.
Кожен громадянин зобов’язаний знати й поважати рідну мову своєї країни, адже це символ незалежності держави, його самобутності. Навіть ті люди, які з різних причин змушені щодня спілкуватися іноземною мовою, все одно повинні вільно володіти рідною мовою та не забувати її. Також важливо знати історію, культуру, звичаї та традиції своєї країни.
Батьківщину не вибирають, вона в нас одна-єдина. Любіть рідну землю — свій рідний край
Нарешті прийшла осінь. Я дуже люблю її, адже це така гарна, різнобарвна та чарівна пора року. Також, осінь -- це пора, коли доспівають більшість овочів та фрутів. Коли осінь заглядає в сад наливається соком виноград, і свіжі яблука ранет солодкі стають наче мед. Коли приходить осінь на душі стає одночасно і радісно і сумно, адже доводиться прощаватися із радісним співом птахів, які відлітають у вирій. Мені жаль тих тваринок які лягають у зимову сплячку, адже вони не побачать коли дерева одінуться у золоті шати. Але згодом ностане зима і все засне довгим сном: дерева, кущі, квіти та зелена трава. Однак осінь дивує і чарує все та всіх.
Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про вулички й дворики якого занурюють в безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.
Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення, а більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна». У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним, адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою, що дуже цінно у наш час.
На мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з повагою та побожною покорою. Кожна людина повинна не просто любити рідний край, знати його історію та поважати його культуру, а й бути готовою захистити його від ворогів. Майбутнє досить невизначено й не можна виключати ймовірність виникнення військового конфлікту. Тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина України — встати на захист Вітчизни та не дати ворогові поневолити свій народ. В цьому і полягає справжня сутність патріотизму — бути вірним сином своєї країни, своєї Батьківщини.
З чого починається любов до рідного краю? Я вважаю, що витоки любові до рідної землі беруть свій початок від милування її мальовничими пейзажами, милими серцю краєвидами. Якщо людина не помічає краси рідного краю і не пишається його природою, вона не здатна любити Батьківщину — свою країну. Я в цьому твердо переконана.
Любов до рідного краю чиста, беззастережна й безкорислива. Вона не передбачає будь-яких умовностей і схожа в цьому на щирі почуття до матері, до своєї сім’ї. Адже ми не вибираємо батьків, але вважаємо їх найкращими, найдорожчими людьми в усьому світі.
Кожен громадянин зобов’язаний знати й поважати рідну мову своєї країни, адже це символ незалежності держави, його самобутності. Навіть ті люди, які з різних причин змушені щодня спілкуватися іноземною мовою, все одно повинні вільно володіти рідною мовою та не забувати її. Також важливо знати історію, культуру, звичаї та традиції своєї країни.
Батьківщину не вибирають, вона в нас одна-єдина. Любіть рідну землю — свій рідний край