На зміну громовержцю (п)еруну на лани пр...ходить (с)пас покровитель та (б)ог врожа(ю,я).
Завершуюч... косовицю люди на селі його вітають трич... . Весь цей час звет...ся іще (с)пасів...ким.
Особливо вшановують (с)паса другого разу 6 серпня коли називають його (в)еликим (с)пасом бо
тоді (в, у) народі на його честь відбуваєтеся св...ято врожа(ю,я). Закінчуючи жниварс...кий сезон
люди на краю ниви залишают... жмут (не) (с, з)жатого жита та пш...ниці який називают...
(по)різному "дідова борода" "борода (п)еруна". Жниці виробляют... сніп взявш... (з, с) кожної копи
по колосочку і підв...язуют... його червоною стрічкою а вершечк... надламуют... щоб колос...я
нагадувало старечу бороду. Тією остан...ьою (не) дожатою нивою пошановують щедру землю та
доброго опікуна (в,у)рожа(я,ю) який кажуть занаходить свій зимовий притулок тут в остан...ім
сноп(у,і). У (с)пасівку за народним віруван...ями як і у (в)великий (п)іст перед (в)еликоднем треба
так само постити а тому садовину вживають після осв...ячен...я її в ім...я (б)ога врожа(ю,я). (3, с)
особливим нетерпін...ям чекают... (с)паса пасічники. Всією громадою (братчиною) дякують (б)огу
за його турботи до бджіл. Після трет...ої пори вшануван...я (с)паса коли (в, у) полі (з,с)кінчилися
(най)основніш... роботи (в, у) народі добре знают... що прийшла пора робити запаси на зиму. Тому
й мовит...ся прийшов (с)пас пішло літо від нас.
Объяснение:
Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися.
Цінна окраса наших лісів і дібров — конвалія. Її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона є однією з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку!
А онде між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. Вони були зовсім маленькі і тендітні. Вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. Ніжні блакиті пелюстки, наче усміхаючись, тягнулись до сонечка. Від їхньої блакиті в лісі затишно і тепло. Квіти були такі ніжні, що навіть шкода було їх зривати. ДУМАЮ БУДЕ