Над/міру, попідвіконню, чимраз, в/шир, до/пори, в/далечінь, безліку, на/
ура, усе/одно, віч/на/віч, вряди/годи, час/
від/часу, спід/тишка, осы/ось, в/різно/біч,
давним/давно, з/роду/віку, на/віки/вічні,
всього/на/ всього, слово/в/слово, з/давніх/
давен, хоч/не/хоч, з/діда/прадіда, не/до/
вподоби, тим/часом, пліч/o/пліч, кінець
кінцем, поза/вчора, в/решті/решт, сама/
самотою, в/одно/час, рука/в/руку, час/від/
часу, на/тще/серце, по/одинці, більш/менш,
рік/у/рік, раз/по/раз, усього/на/всього, без/
вісти, до/пізна, де/не/де, до/купи, по/п'яте,
в/середині, по/юнацьки, по/іншому, рано/
пораненьку, на/силу, на/зустріч,
день/у/
день, о/півдні, як/не/як, по/польськи, за/
одно, у/чотирьох, зі/споду, любо/дорого,
раз/за/разом, на/показ, у/сто/крат, один/в/
один, за/дня, у/розсип, в/волю, на/біс, поза/
торік,
час/від/часу, по/правді, на/різно, після/
завтра, навік/віки, на/весні, як/раз, до/
тепер, до речі,
1)прозорі парасольки
2)опис дельфіна
3)друзі и отруйні тварини
4)зовнішність оманлива это план
Богдан глянув за борт і побачив як танцюють прозорі парасольки. Вони були ніжні прозорі. ще вони схожі на квіти. це медузи
раптом с води вистрибнула сіра тварина з блискучою шкірою. Вона була тупорила, мала великий дзьоб. Потім вона злетіла над водою и поплила далі. це дельфін
для моряків дельфіни друзі. дельфіни вказують кораблям дорогу. А медузи вороги вони отруйні. вона може тебе обпекти.
омаливість є скрізь. Іноді навіть друзі є ворогами. тому треба судити не за зовнішністю а за справами людини. (Надіюсь правильно написав)
Объяснение:
Втрата Союзника» — так називалася колонка головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, що вийшла 6 травня 2004 року, коли ми попрощалися з Джеймсом Ернестом Мейсом, колумністом і редактором англомовної версії газети протягом 8 років, видатного дослідника Голодомору, який приїхав до України зі США. Він пішов із життя 3 травня 2004 року після важкої хвороби.
Лариса Олексіївна писала про те, якою «фантастично важкою справою займався видатний вчений Джеймс Мейс. Наш Джим. ...Джеймс став українцем, наблизившись до болю, який передали йому ті, хто вцілів після страшного голоду. Українцем його зробило загострене почуття справедливості. Пробити змову мовчання було дуже складно... Не менш драматичним було те, що побачив Джеймс Мейс в перші роки, коли прибув в Україну. І що багато років по тому мучило його, хвилювало, терзало, наповнювало пристрастю і болем рядки в колонках The Day і статтях у «Дні». Це правда про те, що ми були і ще залишаємося ПОСТгеноцидним суспільством... В особі Джеймса журналісти «Дня» отримали друга i надзвичайно потужного союзника. Для мене особисто це було ніби відкриттям «другого фронту»...»