[Дуже рано я збагнув], (що найвища премудрість, найвищі знання, |накопичені людством за всі попередні віки|, знайшли своє місце(=) на папері, поселилися(=) в книгах).
[— ═], (що 1O, O, |~~~|, 2O, O].
*** |~~~| - відокремлене означення, виражене дієприкм. зворотом. 2 ряди однорідних членів: 1O, O – однор. підмети (позначити усередині —); 2O, O – однор. присудки (позначити усередині ═). Нумерувати у схемі не треба.
Граматичні основи: 1) підмет: я (займ.); присудок (прост. дієсл.): збагнув (дієсл.); 2) підмети: премудрість, знання (іменн.); присудки (прості дієсл.): знайшли своє місце (фраз., 1 член реч.); поселилися (дієсл.).
Другорядні члени речення: - обставини: дуже, рано (прислівн.); на папері, в книгах (іменн. з прийм.); - означення узгоджені: найвища, найвищі (прикм.); |накопичені людством за всі попередні віки| (дієприкм.зв.).
Споконвіків у суспільстві цінували різні людські якості: у тривожні часи — мужність, хоробрість, готовність до ризику, у мирні — працьовитість, виваженість, здатність до компромісів тощо. Я вважаю, що сучасний світ доволі неоднозначний. З одного боку, це світ жорстокості, прагматизму. З іншого — світ добра, радості, романтики. Отож із погляду пересічної людини на проблему — що з них має домінувати, стверджуватиму, що і це, і те потрібне, щоправда в певних межах.
Так, людина до певної міри має бути прагматичною, адже мусить утілювати свої мрії. А не будучи прагматичним, не розуміючи, що для усілякої мрії потрібні умови для її втілення, неможливо цю мрію здійснити. Проте оскільки людина ще й має душу, то бути романтиком до певної міри теж не завадить. Звісно, і мрійництво, і прагматизм не мають сягати крайнощів.
Загальна риса романтиків — захоплене незадоволення. Звичайно, люди схильні мріяти про те, чого у них немає. Будь-яка розмова починається з «Ох, якби!». Ступінь романтизму визначається глобальністю і нездійсненністю бажання. Сумні роздуми про недосконалість світу позбавляють романтиків енергії для того, щоб утілювати свої мрії. І все ж для людства Справжні Романтики — просто знахідка. Адже саме до їхніх мрій ми приєднуємося, співпереживаючи Гаррі Поттеру в темному залі кінотеатру. І саме «нездійсненні» бажання раптом приносять відкриття і наповнюють світ новими речами й подіями, такими, яких ще ніколи не було, дозволяють неможливому стати реальністю.
Проте кажуть, що найкращим романтиком є прагматик, якого надихнув якийсь романтик. Авжеж. Адже така людина знає, як мрію зреалізувати, дати їй життя. Так, його (прагматика) дії будуть передбачувані, проте вони точно будуть. І саме завдяки прагматикам втілюються мрії романтиків. Тож сучасна молода людина, на мою думку, буде цілком задоволена, якщо довкола неї перебуватимуть люди, які володітимуть даром бути прагматиками з романтичним забарвленням. Головне — межа, міра.
Наведу кілька прикладів з художньої літератури, які яскраво доводять правильність мого твердження. На перший погляд, у житті головного героя п’єси О. Коломійця «Дикий Ангел» Платона Ангела найголовнішим є гроші. Проте, читаючи п’єсу, розуміємо, що це мудрий, люблячий батько, для якого гроші — мірило працьовитості й старанності. А ось його сусід, Крячко, який дорікав Платонові за його ощадливість, суворе виховання дітей, тепер пожинає плоди свого виховання — його син, не працюючи, став на злочинну стежку й потрапив до колонії. Згадаймо Володьку Лободу з роману О. Гончара «Собор». Удаючи із себе людину творчу, діяльну, він насправді є кар’єристом, людцем, який віддав рідного батька до притулку, зазіхнув на національну святиню — собор. Кажучи про цінності, не можна оминути й Калитки з п’єси І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Пузиря з комедії «Хазяїн», де люди заради багатства, наживи готові на все.
Отже, як кажуть, добре, якщо сучасна молодь буде романтичною, з багатою на любов і милосердя душею і водночас до певної міри прагматичною, бо ж роль прагматиків у стабільності суспільства та світопорядку величезна. Саме їм належить функція збереження культурних і матеріальних цінностей та примноження добробуту. І поки романтики своїми революційними мріями намагаються розкрутити маховик історії, прагматики ущільнюють центр ваги цього маятника чим-небудь насущним, щоб зберегти баланс. І хоча сучасний світ дуже змінився, проте загальнолюдські цінності — працьовитість, порядність, мудрість — залишатимуться завжди.
[Дуже рано я збагнув], (що найвища премудрість, найвищі знання,
|накопичені людством за всі попередні віки|, знайшли своє місце(=) на папері, поселилися(=) в книгах).
[— ═], (що 1O, O, |~~~|, 2O, O].
*** |~~~| - відокремлене означення, виражене дієприкм. зворотом.
2 ряди однорідних членів:
1O, O – однор. підмети (позначити усередині —);
2O, O – однор. присудки (позначити усередині ═).
Нумерувати у схемі не треба.
Речення складнопідрядне, розповідне, стверджувальне, неокл.;
1-е просте, головне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
2-е просте, підрядне з’ясувальне (ЩО?), поширене, повне, ускладнене однорідними підметами та однорідними присудками, а також відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом.
Граматичні основи:
1) підмет: я (займ.);
присудок (прост. дієсл.): збагнув (дієсл.);
2) підмети: премудрість, знання (іменн.);
присудки (прості дієсл.): знайшли своє місце (фраз., 1 член реч.);
поселилися (дієсл.).
Другорядні члени речення:
- обставини: дуже, рано (прислівн.);
на папері, в книгах (іменн. з прийм.);
- означення узгоджені: найвища, найвищі (прикм.);
|накопичені людством за всі попередні віки| (дієприкм.зв.).
Так, людина до певної міри має бути прагматичною, адже мусить утілювати свої мрії. А не будучи прагматичним, не розуміючи, що для усілякої мрії потрібні умови для її втілення, неможливо цю мрію здійснити. Проте оскільки людина ще й має душу, то бути романтиком до певної міри теж не завадить. Звісно, і мрійництво, і прагматизм не мають сягати крайнощів.
Загальна риса романтиків — захоплене незадоволення. Звичайно, люди схильні мріяти про те, чого у них немає. Будь-яка розмова починається з «Ох, якби!». Ступінь романтизму визначається глобальністю і нездійсненністю бажання. Сумні роздуми про недосконалість світу позбавляють романтиків енергії для того, щоб утілювати свої мрії. І все ж для людства Справжні Романтики — просто знахідка. Адже саме до їхніх мрій ми приєднуємося, співпереживаючи Гаррі Поттеру в темному залі кінотеатру. І саме «нездійсненні» бажання раптом приносять відкриття і наповнюють світ новими речами й подіями, такими, яких ще ніколи не було, дозволяють неможливому стати реальністю.
Проте кажуть, що найкращим романтиком є прагматик, якого надихнув якийсь романтик. Авжеж. Адже така людина знає, як мрію зреалізувати, дати їй життя. Так, його (прагматика) дії будуть передбачувані, проте вони точно будуть. І саме завдяки прагматикам втілюються мрії романтиків. Тож сучасна молода людина, на мою думку, буде цілком задоволена, якщо довкола неї перебуватимуть люди, які володітимуть даром бути прагматиками з романтичним забарвленням. Головне — межа, міра.
Наведу кілька прикладів з художньої літератури, які яскраво доводять правильність мого твердження. На перший погляд, у житті головного героя п’єси О. Коломійця «Дикий Ангел» Платона Ангела найголовнішим є гроші. Проте, читаючи п’єсу, розуміємо, що це мудрий, люблячий батько, для якого гроші — мірило працьовитості й старанності. А ось його сусід, Крячко, який дорікав Платонові за його ощадливість, суворе виховання дітей, тепер пожинає плоди свого виховання — його син, не працюючи, став на злочинну стежку й потрапив до колонії. Згадаймо Володьку Лободу з роману О. Гончара «Собор». Удаючи із себе людину творчу, діяльну, він насправді є кар’єристом, людцем, який віддав рідного батька до притулку, зазіхнув на національну святиню — собор. Кажучи про цінності, не можна оминути й Калитки з п’єси І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Пузиря з комедії «Хазяїн», де люди заради багатства, наживи готові на все.
Отже, як кажуть, добре, якщо сучасна молодь буде романтичною, з багатою на любов і милосердя душею і водночас до певної міри прагматичною, бо ж роль прагматиків у стабільності суспільства та світопорядку величезна. Саме їм належить функція збереження культурних і матеріальних цінностей та примноження добробуту. І поки романтики своїми революційними мріями намагаються розкрутити маховик історії, прагматики ущільнюють центр ваги цього маятника чим-небудь насущним, щоб зберегти баланс. І хоча сучасний світ дуже змінився, проте загальнолюдські цінності — працьовитість, порядність, мудрість — залишатимуться завжди.