Українська мова - це мова українського народу. Нею говорить багато людей в Україні. Українською мовою пишуть книжки та спілкуються люди. Без мови не може існувати жодна людина. Кожна мова заслуговує на те, щоб її берегли і плекали. Багата та країна, у якій люди говорять багатьма мовами. Не можна якусь одну мову виділяти з-поміж інших: вони всі заслуговують на повагу. Забороняти людині спілкуватися її рідною мовою - це порушення її природних прав. Кожна людина має право навчатися рідною мовою. Ніколи не зраджуйте рідній мові і не паплюжте чужу!
Львівський Національний Академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької щедро удекорований як зовні, так і всередині, є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Заходимо в театр і любуємося дванадцятьма живописними полотнами під плафоном фойє позолоченою балюстрадою другого балкону пальметами і мас- каронами на стінах, камеями вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець. Згори через скляну стелю приємно ллється м'яке світло: вдень - від сонця, вночі - від місяця й зірок. Отже, у фойє ніколи не буває суцільної пітьми, що дуже важливо і з практичного боку. На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).
Українська мова - це мова українського народу. Нею говорить багато людей в Україні. Українською мовою пишуть книжки та спілкуються люди. Без мови не може існувати жодна людина. Кожна мова заслуговує на те, щоб її берегли і плекали. Багата та країна, у якій люди говорять багатьма мовами. Не можна якусь одну мову виділяти з-поміж інших: вони всі заслуговують на повагу. Забороняти людині спілкуватися її рідною мовою - це порушення її природних прав. Кожна людина має право навчатися рідною мовою. Ніколи не зраджуйте рідній мові і не паплюжте чужу!
ім. Соломії Крушельницької щедро удекорований як зовні, так і всередині, є зосередженням досягнень скульптури і малярства Галичини кінця XIX ст. Заходимо в театр і любуємося дванадцятьма живописними полотнами під плафоном фойє позолоченою балюстрадою другого балкону пальметами і мас- каронами на стінах, камеями вздовж фризу, які уособлюють Страждання, Самопожертву, Волю, Радість, Смуток, Красу, Музику і Танець. Згори через скляну стелю приємно ллється м'яке світло: вдень - від сонця, вночі - від місяця й зірок. Отже, у фойє ніколи не буває суцільної пітьми, що дуже важливо і з практичного боку. На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).