Наголошеним є останній склад у всіх словах рядка : а черговий , кропива , спина б. допізна , дочка , у мисках в визнання , ложки , слюсарі г. злегка , сантиметр , діалог

Поширені речення.

1. Зомліли в сумі сніжно-білі явори.

2. Шумлять бліді берези.

3. Тільки вітер креше іскри по стерні.

4. Купали гострі крила столітні чайки в голубій воді.

5. Я спиняти тебе не буду.

Поширені речення мають крім головних ще й другорядні члени речення.

Непоширені речення.

1. Став Дніпро.

2. Надходить дощ.

3. Одшуміло літо...Одспівало жито.

4. Гроза росла.

5. Ти проходь. Не спиняйся

6. Море бушувало.

7. Завмирає місто. Тишина і спокій. Тільки сніг синіє.

Непоширені речення складаються з граматичної основи.

Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу