Накреслити схеми 1. По вечері гості примощуються, де кому вигідніше, а господар виймає
книжку, і починається лектура...
2. Хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його,
чудодійна сила, мов хмари ті, насуває найстрашніші картини перед очі
лектора, а лектор наче не помічає сього.
3. Ураз Хо помічає, що від погляду того діються з ним незвичайні речі: з
бороди вже не віє проймаючий холод, вона тратить свою чудодійну силу,
тіло його меншає, легшає, немов частина його парою взялася або порохом
розсипалася.
4. Хо підійшов до села, і перша хата, яка кинулася йому у вічі, була
шпиталь, місце страждання і заразом боротьби з тим стражданням.
5. Тихо було, мертво, але Хо не помічав сього: він сидів, замислившись.
6. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок
могли зробити щасливим: ярмо було накоалене на шию дикому турові,
загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром
7. Скрізь тепер весело, ясно, світ божий скидається на рай, а білява
панночка із смутними очима сумує (З тв. М. Коцюбинського).​

1.Ти поважаєш всі переконання ну типу коли ти кажеш так а тебе переконують що це не так а в першу чергу поважає ті котрі не такі як твої

2Коли людина боїться то її можна легко переконати бо вона зі всім буде погоджуватися тільки щоб її не чіпали Надія вона надіється на те що це буде так і переконується

3 коли люди спорять то дають один одному аргументи а коли двоє спорять а третій наприклад мовчить то ніхто не буде заперечать його аргумент тому що нема що заперечати

4.Про якийсь успіх приємно розказувати і він найприємніше звучить щось типу того

(думаю добре пояснила, але я не впевнена, просто не дуже гарно вмію пояснювати надіюся що до )

Отже, першоелементом моральної діяльності є вчинок.

В етиці розрізняють два підходи до розуміння суті моральної діяльності – більш широкий і більш вузький.

Згідно з першим, широким підходом, діяльність є моральною, якщо узгоджується з вимогами моралі, її нормами та цінностями.

У вужчому ж розумінні власне моральною є лише така діяльність, яка ґрунтується на усвідомленому виборі її суб’єкта й має на меті активне утвердження певних моральних цінностей.

Указане розрізнення є важливим для нас, оскільки воно дає змогу зрозуміти, що, взагалі кажучи, справжній моральний вчинок є явищем рідкісним у повсякденному людському житті.

Можна бути чесною, порядною, доброю людиною і не здійснювати при цьому жодних вчинків.

Вчинок же можна визначити як практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруться під сумнів або заперечуються.

Беручись захищати данні цінності, людина наче виступає з ряду, відокремлюється від маси, втручається у відкриту подієвість буття, розв’язку якої заздалегідь передбачити неможливо.

Саме відсутність онтологічних гарантій щодо стверджуваних цінностей і пов’язана з цим неминучість морального ризику відрізняють вчинок від того, що називається „героїчним вчинком”, або подвигом, - діяння, спрямованого скоріше на досягнення певної мети, аніж на її полемічне ствердження у світі.

Подвиг – зрушити з місця, „подвигнути” якусь украй важку у фізично-життєвому відношенні, але безсумнівно потрібну справу.

Вчинок – зробити щось за рішенням власної совісті, на свій страх і ризик, без сподівань на загальне схвалення власних моральних мотивів.

За всієї своєї ризикованості справжній вчинок із самого початку несе в собі потужній моральний пафос; втручаючись у рутинний перебіг справ, він утверджує в ньому дієвість совісного суду, прерогативи вищих людських цінностей.