Моя кімната дуже світла і велика. Праворуч стоїть диван. Поряд з диваном є жовта тумбочка. Ви можете бачити вазу з квітами на моєму туалетному столику. З лівого боку від комода є вікно. А поруч з вікном мій стіл, де я роблю домашнє завдання. Звичайно, у мене є комп'ютерний стіл з моїм новим ноутбуком, який підключений до Інтернету. Уздовж довгої стіни моєї кімнати є книжкова шафа з безліччю полиць для книг і компакт-дисків. Є кілька плакатів з моїми улюбленими поп-виконавцями на стінах. А в середині кімнати є барвистий килим. Я люблю мою кімнату!
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Моя кімната дуже світла і велика. Праворуч стоїть диван. Поряд з диваном є жовта тумбочка. Ви можете бачити вазу з квітами на моєму туалетному столику. З лівого боку від комода є вікно. А поруч з вікном мій стіл, де я роблю домашнє завдання. Звичайно, у мене є комп'ютерний стіл з моїм новим ноутбуком, який підключений до Інтернету. Уздовж довгої стіни моєї кімнати є книжкова шафа з безліччю полиць для книг і компакт-дисків. Є кілька плакатів з моїми улюбленими поп-виконавцями на стінах. А в середині кімнати є барвистий килим. Я люблю мою кімнату!
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".