Моя вчителька Катерина Петрівна - найкраща. Вона навчила мене доброти, турботи, людяності і тд. Саме перший раз переступивши поріг рідного (на даний момент) класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. Катерина Петрівна була лагідна і привітна, ніколи не зривалася на нас,як це роблять інші вчителі. Саме через неї я зараз хочу вступати до педадогічного університету, адже вона показала мені,що діти - це наше все. На мою думку - Катерина Петрівна приклад справжного вчителя,який гідний поваги і шани.
Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою Скільки років минуло, а я все це бачу, наче наяву. ЇЇ добра, лагідна усмішка, завжди звернена до нас, що б ми не натворили. Її такі м*ягкі, такі ніжні руки, завжди готові підтримати нас у скруті. ЇЇ голос, такий мелодійний, такий приємний, такий рідний, що, здавалося, немає у світі жодної мелодії, яка б зрівнялася красою з ним. Вона завжди допомагала нам у всьому. У завданнях, у порадах. Навіть закінчивши початкову школу, ми далі продовжували ходити до вчительки в гості. Просто щоб побачити її, щоб поринути у безтурботні часи дитинства. Ми любили і любимо її. Любимо не лише за те, що вона навчила нас писати, читати, рахувати. Ні, наша перша вчителька дала нам набагато більше, ніж прості шкільні знання. Вона дала нам уроки любові, вірності та доброти. Саме за це ми всі їй вдячні.
Саме перший раз переступивши поріг рідного (на даний момент) класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. Катерина Петрівна була лагідна і привітна, ніколи не зривалася на нас,як це роблять інші вчителі. Саме через неї я зараз хочу вступати до педадогічного університету, адже вона показала мені,що діти - це наше все.
На мою думку - Катерина Петрівна приклад справжного вчителя,який гідний поваги і шани.
Скільки років минуло, а я все це бачу, наче наяву. ЇЇ добра, лагідна усмішка, завжди звернена до нас, що б ми не натворили. Її такі м*ягкі, такі ніжні руки, завжди готові підтримати нас у скруті. ЇЇ голос, такий мелодійний, такий приємний, такий рідний, що, здавалося, немає у світі жодної мелодії, яка б зрівнялася красою з ним.
Вона завжди допомагала нам у всьому. У завданнях, у порадах. Навіть закінчивши початкову школу, ми далі продовжували ходити до вчительки в гості. Просто щоб побачити її, щоб поринути у безтурботні часи дитинства.
Ми любили і любимо її. Любимо не лише за те, що вона навчила нас писати, читати, рахувати. Ні, наша перша вчителька дала нам набагато більше, ніж прості шкільні знання. Вона дала нам уроки любові, вірності та доброти. Саме за це ми всі їй вдячні.