Написання переказу тексту в публіцистичному стилі Софія Київська
Духовність… Ми знаємо, що починається вона з прадавніх коренів нашого роду, народу, про який увесь світ дізнався, слухаючи чарівний голос куполів величного Софійського собору, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом історії як символ українського народу, як його мудрість і сила, талант і слава, як квіт його душі.
Відвідати собор необхідно, тому що це один із найстарішіх храмів Східної Європи. Софія в Києві перегукується з храмом Софії в Константинополі. Мозаїка та фрески збереглися ще із часів будівництва, отже, їм тисяча років. Мозаїчна Оранта – неперевершений витвір мистецтва. У соборі є гробниця Ярослава Мудрого. Софія Київська внесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Із дзвіниці висотою в 76 м відкривається прекрасна панорама столиці. Можливо, саме в цьому соборі захована давня велика бібліотека Ярослава Мудрого. На стінах храму є давні «графіті», які залишали кияни ще в ХІ-ХІІ ст. Це головний храм Київської Русі. Протягом десяти століть стіни Софії захищають наш народ і за поринути в казкову подорож крізь віки. Рушаймо!
«Софія Київська» – Національний заповідник, який було засновано 1934 року. Його територія відповідає межам кафедрального Софійського монастиря, заснованого близько 1663 року Петром Могилою. З того часу тут розташовано резиденцію київських митрополитів. Храм, присвячений Софії – Премудрості Божій, споруджено Ярославом Мудрим у 1037 році на місці переможної битви великого князя київського з печенігами. Він був композиційним центром града Ярослава.
Чи знаєте ви, що Софія Київська становить собою п’ятинефний хрестокупольний храм, який прикрашають 13 бань різного розміру? У ХVІІ столітті, за доби гетьмана Івана Мазепи, були проведені відновлювальні роботи: стіни забілено, відреставровано галереї, створено інший дах, фігурні фронтони, прикрашено фасади.
Інтер’єр собору оздоблено розписами. Уявіть мозаїки, які вражають кольорами та відтінками, що змінюються залежно від кута зору. Найбільш відомою композицією є зображення Марії Оранти на золотому тлі. Дзвіниця має вигляд чотириярусної споруди блакитного та білого кольорів із ліпниною.
На території заповідника також є багато службових будівель монастиря: Трапезна палата, палац митрополита, бурса, Братський корпус, Консисторія, Південна брама та Монастирський мур.
Національний заповідник «Софія Київська» вистояв під час воєн, зазнав змін, але зберіг свою значущість і велич.
Ми повинні цим пишатися. Ми зобов’язані вбирати в себе духовні витоки, дорогоцінні набутки минулих віків, бо це пам'ять для нас і наших дітей, дух предків, який допомагає нам усвідомити себе як етнос, пройнятися гордістю за свою землю-матінку й вистояти, примножити надбання минулого й передати «лист у вічність» прийдешнім поколінням (С.Тимченко).

Орієнтовний план
1.Голос Софійського собору – це голос духовності.
2.Причини, які спонукають відвідати собор.
3.«Софія Київська» – Національний заповідник:
а)територія історичної пам’ятки;
б) місце переможної битви.
4.Зовнішній вигляд Софії Київської:
а) п’ятинефний хрестокупольний храм;
б) зміни Софії Київської за Івана Мазепи;
в) інтер’єр собору;
г) службові будівлі монастиря.
5.Софія Київська – це «лист у вічність».

Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.

Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства  в останні століття в галузі науки.

Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів.

У всі часи до книги ставилися як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися вручну, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою і дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія – давня і вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що дійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні.

О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев... Олександр Олесь Багато сучасних учених стверджують, що українська мова - одна з найкрасивіших мов світу. Але що таке красива мова і як можна об'єктивно визначити «мовну красу», коли у світі існує понад сім тисяч національних мов і кожна є рідною для певного народу, а відповідно, і найкрасивішою? У мовознавчій науці це визначається гармонійним поєднанням приголосних і голосних звуків у межах складів кожного слова, чергуванням і процесами спрощення, повноголоссям тощо. Враховуючи ці особливості (їх ще називають засобами милозвучності), учені справді мають підстави стверджувати, що українська мова поряд із італійською є однією з найкрасивіших мов світу. Однак чи погодяться з таким твердженням англійці, для яких взірцевою є мова Дж.Г. Байрона, або німці, які впевнені в тому, що лише мова И.В. Гете заслуговує на звання найкрасивішої? А може, фіни, мова яких послуговується дуже малою кількістю голосних звуків, що суперечить законам милозвучності, визнають свою мову негарною? Кожна національна мова - унікальна, самобутня, для кожного народу вона найкраща і наймиліша, а тому слід по-іншому розуміти мовну красу. На мою думку, справжня краса мови полягає у вмінні нею користуватися, у дбайливому ставленні до неї, у прагненні кожного говорити правильно. Мова стає по-справжньому гарною і приємною лише тоді, коли той, хто говорить, сам отримує насолоду від неї: В словах ні іржі, ні олжі Не любить мова жива, Бо мова - це пісня душі, Покладена на слова. Рідна мова - завжди красива, бо є найбільшою духовною коштовністю народу, скарбницею його мудрості, яка передається від покоління до покоління із настановою берегти й плекати її. О місячне сяйво і спів солов'я, Півонії, мальви, жоржини! Море брильянтів, це мова моя, Це - мова моєї Вкраїни! (В. Сосюра) Українська мова має дуже багато засобів для вираження найрізноманітніших почуттів, а найбільше - почуттів ніжності й любові. Саме тому поети завжди так захоплено відгукуються про неї, як, наприклад, співець мовної краси В. Сосюра. Ніжна українська мова пробуджує в нас найкращі почуття, вона освячена любов'ю до найдорожчих людей, вона завжди з нами, поки ми є на цьому світі, поки кохаємо й творимо добро, поки гніваємося й прощаємо, поки живе в нас потяг до творчості. У мові - усе життя нашого народу, все минуле й сучасне, увесь навколишній світ: Все в тобі з'єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. Однією з найважливіших запорук краси мови є її чистота. На жаль, не завжди ми дбаємо про правильне слововживання, вимову, побудову правильних висловлювань, які свідчать про чітке й логічне мислення, про те, щоб слова були зрозумілими для співрозмовника, якнайточніше розкривали наші думки та почуття: На все впливає мови чистота: Зір глибшає, і кращають уста, Стає точнішим слух, а думка гнеться, Як вітром розколихані жита. Як відомо, найбільше про чистоту та правильність мови дбають письменники - справжні «майстри слова», які, власне, і є творцями мовної краси. Однак по-справжньому красивою мова буде лише тоді, коли це намагатиметься робити кожний із нас, адже чистота мови означає чистоту думки й почуттів її носія, а отже, і народу в цілому. З перших хвилин життя людина потрапляє у світ неповторної рідної мови, яка супроводжує її протягом усього життя. Кожне слово, кожен звук рідної мови - найкрасивіші, тож нехай ця краса ніколи не в'яне і викликає у нас почуття гордості щоразу, коли звучить наша українська мова - одна з наймилозвучніших мов світу.