німецький поет г. гайне сказав: "кожна людина — це неповторний світ. під кожною могильною плитою — світова історія". як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. і так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. все це унікальний витвір природи. саме так, ми — унікальний витвір. розумієте — унікальний! тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об'єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами.
кожна людина — неповторна! тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. у всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. любімо одне одного, поважаймо. нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя я вважаю, кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя. на мою думку, вдосконалюватися потрібно завжди. адже ще ніхто не народився сформованою особистістю. зазвичай, усі вміння та навички, особливості характеру людина наживає з часом. як на мене, кожен має право самостійно обрати свій життєвий шлях. рухатися вперед чи залишатися на місці - особистий вибір кожної людини. але, не зважаючи не це, характер продовжує змінюватися, можливо, не завжди на краще, адже він "запам'ятовує" усі події людського життя. підтвердженням тези може бути те, що деякі люди нізащо не погодяться повторити вчинки, які здійснювали раніше. на це може бути будь-яка причина, але, на мою думку, головна - та, що характер людини вдосконалився. і перш ніж щось робити, вона ретельно думатиме. кожна людина є господарем свого характеру та життя. і якщо характер виховувати, викорінювати злі риси та докладати зусиль для розвутку хороших, то можна досягти будь-якої мети. але для цього потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.
німецький поет г. гайне сказав: "кожна людина — це неповторний світ. під кожною могильною плитою — світова історія". як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. і так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. все це унікальний витвір природи. саме так, ми — унікальний витвір. розумієте — унікальний! тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об'єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами.
кожна людина — неповторна! тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. у всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. любімо одне одного, поважаймо. нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.