Моє місто називається Миколаїв. Назва походить від засновника міста Миколи Тарла. Місто має давню історію та свій герб.
Воно розкинулось у затишній улоговині поміж горбів. Тому погода часто пагідна та безвітряна. Багато вапнякових порід. Їх добувають у кар’єрах. Школярі вчаться у двох школах та гімназії. У школі мистецтв нас вчать гарно танцювати, грати на музичних інструментах, любити класичну музику та чарівну пісню. Велика бібліотека часто збирає читачів. Тому багато розумних і талановитих людей. Окрасою Миколаєва є пам’ятники, сквери, парки, будинок культури, природничий музей та музей Уляни Кравченко.
Я дуже люблю своє рідне місто. Тут моя оселя та коріння.
Багато людей з великим задоволенням допомагають дітям і абсолютно незаслужено залишають без уваги людей похилого віку. Психологи пояснюють це побоюванням старості - вона у свідомості молодих людей асоціюється з чимось негативним. Ось вони і намагаються не помічати проблем літніх, щоб свідомо віддалити себе від «страшної» старості, щоб не бачити, що може статися з ними через кілька десятків років. Страждають від цього і самі люди похилого віку - вони відчувають себе непотрібними, практично ізгоями - і це для них гірше, ніж бідність і хвороби.
Воно розкинулось у затишній улоговині поміж горбів. Тому погода часто пагідна та безвітряна. Багато вапнякових порід. Їх добувають у кар’єрах. Школярі вчаться у двох школах та гімназії. У школі мистецтв нас вчать гарно танцювати, грати на музичних інструментах, любити класичну музику та чарівну пісню. Велика бібліотека часто збирає читачів. Тому багато розумних і талановитих людей. Окрасою Миколаєва є пам’ятники, сквери, парки, будинок культури, природничий музей та музей Уляни Кравченко.
Я дуже люблю своє рідне місто. Тут моя оселя та коріння.