Привіт, Марійко! Пишу тобі цього листа і згадую наші зустрічі та як чудово ми проводили час. Дуже сумую за тобою. В нас вже починає розставати сніг. Багато води і скрізь мокро. Вже не покатаєшся на санках, як недавно з тобою, але нічого. В школі все добре, навчаюсь я гарно, але знову хочу на канікули. Мій кіт Рижик дуже підріс, бачила б ти це чудо. Маленьке кошеня, з останньої вашої зустрічі, стало гарним та пухнастим котом. Граюся з ним і радію - який же він милий. Як твої справи? Як навчання? Мої батьки часто запитують про те. Передаю тобі від них вітання. Навіть не знаю, що тобі ще розказати. Побачивши зроблені нами кормушки в парку, декілька дітей з мого міста носять туди зерно і також підгодовують птахів. Це дуже гарно виглядає і ми з тобою зробили цей світ добрішим. Як твій молодший братик? Давно його не бачила. Зараз він мабуть кумедніший, ніж був раніше. Передай привіт своїм батькам. Чекаю на твого листа. З любов'ю, твоя подруга ... (Оксанка).
В одному селі жив собі хлопчина. А звали його Вольдька. Все б нічого, дитина як дитина, тілько брехав він - завжди і всюди. Говорила йому мати: "Не бреши, синочку, бо один раз повірять а на другий ні, і залишишся ти в біді! Зрозумів?" Скільки разів йому так не говорили, стільки разів він погоджувався і далі брехав. От, одного разу, сидів Володька на баштані і їв кавуни. Птахи співають, ніхто не чіпає, ну просто насолода. "О," - подумав він - "А може сказати діду Ромі, що тут вовк бродить? Чудова ідея, буде так смішно!" І позвав Володя, що є тільки голосу: - Діду Романе! Тут вовк! - дід вскочив, узяв рушницю, і побіг до Володі. Хлопчина сміється, а дід лютує. Ось пройшов тиждень, знову Володя сидить на баштані. Аж раптом гульк! Із-за кущів вовк вийшов! Страшний такий, великий, волохатий. Хлопець як закричить: Діду Романе! Тут Вовк, справжній! - а дід сидить, нічого робити не збирається. Тим часов вовк підійшов до хлопця, і з`їв його. Ось і висновок, не треба брехати, бо перший раз повірять, а на другий залишуть.
Пишу тобі цього листа і згадую наші зустрічі та як чудово ми проводили час. Дуже сумую за тобою. В нас вже починає розставати сніг. Багато води і скрізь мокро. Вже не покатаєшся на санках, як недавно з тобою, але нічого. В школі все добре, навчаюсь я гарно, але знову хочу на канікули. Мій кіт Рижик дуже підріс, бачила б ти це чудо. Маленьке кошеня, з останньої вашої зустрічі, стало гарним та пухнастим котом. Граюся з ним і радію - який же він милий.
Як твої справи? Як навчання?
Мої батьки часто запитують про те. Передаю тобі від них вітання.
Навіть не знаю, що тобі ще розказати. Побачивши зроблені нами кормушки в парку, декілька дітей з мого міста носять туди зерно і також підгодовують птахів. Це дуже гарно виглядає і ми з тобою зробили цей світ добрішим.
Як твій молодший братик? Давно його не бачила. Зараз він мабуть кумедніший, ніж був раніше.
Передай привіт своїм батькам. Чекаю на твого листа.
З любов'ю, твоя подруга ... (Оксанка).
В одному селі жив собі хлопчина. А звали його Вольдька. Все б нічого, дитина як дитина, тілько брехав він - завжди і всюди. Говорила йому мати: "Не бреши, синочку, бо один раз повірять а на другий ні, і залишишся ти в біді! Зрозумів?" Скільки разів йому так не говорили, стільки разів він погоджувався і далі брехав.
От, одного разу, сидів Володька на баштані і їв кавуни. Птахи співають, ніхто не чіпає, ну просто насолода. "О," - подумав він - "А може сказати діду Ромі, що тут вовк бродить? Чудова ідея, буде так смішно!" І позвав Володя, що є тільки голосу:
- Діду Романе! Тут вовк! - дід вскочив, узяв рушницю, і побіг до Володі. Хлопчина сміється, а дід лютує.
Ось пройшов тиждень, знову Володя сидить на баштані. Аж раптом гульк! Із-за кущів вовк вийшов! Страшний такий, великий, волохатий. Хлопець як закричить:
Діду Романе! Тут Вовк, справжній! - а дід сидить, нічого робити не збирається. Тим часов вовк підійшов до хлопця, і з`їв його.
Ось і висновок, не треба брехати, бо перший раз повірять, а на другий залишуть.