займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. відповідає на питання хто? , що? , який? чий? .
в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.
Це було дуже-дуже давно. Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви. У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували. Але за кілька днів байдикувати їм набридло. Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. Літера П зустріла букву Л. --П! --Л! Так само С і В спробували поговорити: --С! --В! Нецікаві розмови виходять. Не знали приголосні, як між собою зрозумітися. Аж тут прислухались. Голосні між собою сперечались: --У! --І! --Е! Та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися. А та О змагалися в спритності. А решта їх підбадьорювали. П і Л стали біля И з двох боків. Всі закричали разом, і вийшло слово ПИЛ! С та В пішли до фінішу. С привітала О з перемогою: --СО! В підбадьорила А: --ВА! А так як вони були поруч, вийшла СОВА? З того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше. Можна склади і навіть слова утворювати. І розмовляти так краще.
займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. відповідає на питання хто? , що? , який? чий? .
в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви.
У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували.
Але за кілька днів байдикувати їм набридло.
Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити.
Літера П зустріла букву Л.
--П!
--Л!
Так само С і В спробували поговорити:
--С!
--В!
Нецікаві розмови виходять.
Не знали приголосні, як між собою зрозумітися.
Аж тут прислухались.
Голосні між собою сперечались:
--У!
--І!
--Е!
Та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися.
А та О змагалися в спритності. А решта їх підбадьорювали.
П і Л стали біля И з двох боків.
Всі закричали разом, і вийшло слово ПИЛ!
С та В пішли до фінішу. С привітала О з перемогою:
--СО!
В підбадьорила А:
--ВА!
А так як вони були поруч, вийшла СОВА?
З того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше.
Можна склади і навіть слова утворювати.
І розмовляти так краще.