Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
ответ: Привіт!
1. Осяяне сонцем літнього дня місто миготіло всіма барвами.
2. Сині очі, вмиті сльозами, виблискували волошковим квітом - чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.
3. Настояні на сизих отавах і туманах серпневі ночі дихають пахощами зрілого літа.
4. Палац, оточений величезним парком, стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.
5. Дівчину, високу, ставну й повногруду, облягала біля полотняна сорочка з вишитими рукавами.
6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожими на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам'яті.
7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася унизана оранжевими ягодами чіпка, шипшина.
8. І віхола, густа, лапата і тепла, знову насувала.
9. Сонце сідало за густо порослу золотим дроком і маслинами гору.
Я не впевнена лише на рахунок 5 і 6 речення, але дуже сподіваюся, що хоч трохи до